Активна фаза підготовки до виборів диктує свої умови поведінки для більшості політичних ваговиків та інших хоча і слабших, але не менш амбітних учасників боротьби за симпатії виборців. Зловживання адміністративним ресурсом, спекуляції навколо суспільно-важливих тем та відверта гра на почуттях українців — все це і багато іншого уже починає виплескуватись на українців з екранів телевізорів, сторінок газет та соціальних мереж.
Особливі баталії розгортаються за підтримкувиборців на півдні та сході України. Адже колишній електорат «Партії регіонів», як демонструють результати соціологічних досліджень, все ще залишається дезорієнтованим.
І цим фактором активно намагаються скористатися все більше політичних сил, відверто провокуючи суспільне невдоволення і протестні настрої серед населення.
Ви помітили, як останнім часом взагальноукраїнських ЗМІ та соціальних мережах піднімаються специфічні теми, пов'язані із соціальним невдоволенням українців? До того ж якщо раніше це невдоволення в більшості обмежувалося питаннями економіки, цінової політики і так би мовити «кишені кожного», то нині спектр проблематики, а з нею і чутливі пороги невдоволення суспільства розширюються.
Безперечно, ніхто не виключає органічний підтекст невдоволення більшості Українців, від Заходу до Сходу. Але традиційно, левова частка цих настроїв не виходить за межі домівок, чи навіть думок, персонального кожного. А ті ж політики, хто намагається грати в гру щодо вираження невдоволення суспільних мас через організацію мітингів і акцій протесту, частіше за все починають скидатися на маріонеток. Для чого далеко ходити? Згадайте фейкові мітинги під Національним банком «Мураєва-Рабіновича», потуги організувати протестні виходки симпатиками Саакашвілі. І що саме найцікавіше, в більшості випадків це все тим чи іншим чином пов'язане або з наявністю російських інтересів чи проросійськими силами в головній ролі.
Але сьогодні в українських реаліях починає набирати обертів нова тенденція. Її суть – провокування соціальної напруги через призму регіональних проблем. До прикладу, останні тижні активно поширюється інформація щодо масових невдоволень мешканців Сходу екологічною ситуацією. Особливо небезпечним є той факт, що весь цей шквал ніби то суспільної істерії нагнітається в прифронтових територіях.
Взяти хоча б Маріуполь. На завтра там запланована так звана екологічна акція, учасники котрої мають намір висловити невдоволення екологічною ситуацією в регіоні та впливом на неї зі сторони промислових підприємств. Такі ж акції за чутками теж повинні відбутись і в інших містах – Запоріжжі, Кривому Розі.
Розумію, що питання екології для промислового регіону цілком адекватне і раціональне. Але, чому його почали так активно піднімати саме зараз? Чому серед організаторів так званих екологічних акцій є представники політичних сил і достатньо полярних за своїми ідеологічними спрямуваннями? Який ефект від цих акцій, якщо червнева подібна акція закінчилась практично нічим? Чому ніхто не може чітко заявити, хто ініціатор та організатор подібних дійств і хто нестиме відповідальність у випадку можливих провокацій? Адже в решті решт, вивести людей на вулиці багато розуму не потрібно. Ключова проблема – контролювати це все та гарантувати безпеку і захист учасників від потенційних загроз. А їх в таких місцях, а тим більше на території, наближеній до фронту, більш ніж достатньо.
Ще більше дивує і непокоїть в цій ситуації практика поява і поширення відвертих фейків, покликаних загострити емоційне сприйняття населенням проблем з екологією і негативними впливами на неї промислових гігантів. А де сидять знані спеціалісти такого продуктугадаю не варто додатково пояснювати? Про це не мало сказано і написано. А російський стиль "Fake news" давно уже став впізнаваним не лише в Україні, але й далеко за її межами.
Ні, я жодним чином не хочу образити прагнення пересічних маріупольців дихати свіжим повітрям і відстоювати свої права на належну екологію. Але робити це в такий спосіб і в такий час, доволі небезпечно, як на мене. Тим більше, коли це можуть використати ворожі спецслужби.
Чому цього не розуміють активісти, що виступають ініціаторами акції – цілком зрозуміло. Кимось рухає політичний інтерес, для когось це елемент особистого самовираження чи піару. Хтось взагалі не можу оцінювати ситуацію з проекцією на декілька кроків вперед. Але дивно, чому вище згаданих небезпек не розуміють правоохоронці, спецслужби. Де їхня реакція?
Моя особиста думка, якщо в місті дійсно наявна активна спільнота, що прагне екологічних змін, то для цього в нинішніх умовах є безліч інших, більш мирних, конструктивних, а головне безпечних для пересічних жителів міста методів відстоювання власної позиції. Так, це довго, це не так ефектно, але це еволюційний, а не революційний підхід у вирішенні проблеми. Бо вибори проходять. Політики – відходять. А місто, як символ української боротьби за незалежність у війні на Сході, не може стати об'єктом для чергової дестабілізації. Які благі наміри до цього не підштовхували б. В цьому і являється різниця державницьких і політичних поглядів. Адже перефразовуючи відомий вислів класиків, політик думає про наступні вибори, а державний діяч — про наслідки, що можуть наступити в результаті необдуманих кроків.
