Як мінімум, у ньому може йтися про кібератаки як новий різновид воєнних злочинів.

 

Якщо говорити про просте та коротке визначення терміну «воєнні злочини», то це всі ті дії, які визначені як неприпустимі в наступних документах: чотири Женевські конвенції 1949 р., три Додаткові протоколи до них (1977 та 2005 років). Однозначно, до них можна віднести і дії, описані як геноцид у відповідній конвенції, якщо вони відбуваються під час війни (і міждержавного, і неміждержавного збройних конфліктів). А також 13 Гаазьких конвенцій 1907 р., конвенції про біологічну (1972 р.) та хімічну зброю (1992 р.).

 

Повномасштабна війна в Україні у 2022 р. відбувається у нових технологічних реаліях функціонування об'єктів виробництва, інфраструктури, об'єктів життєзабезпечення цивільного населення, а також органів військового управління та систем озброєнь.

Головним загальним технологічним новаторством останніх десятиліть є високий рівень інформатизації, автоматизації.

У зв'язку з цим кібератаки вже стали важливим інструментом та фактором ведення сучасної війни. І, наприклад, у Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України розпочато роботу щодо класифікації як військових злочинів кібератак на українську інфраструктуру.

(https://www.unian.net/war/ukraina-schitaet-kiberataki-rf-voennymi-prestupleniyami-dokazatelstva-sobirayut-dlya-gaagi-12103242.html?utm_source=telegram&utm_medium=social&utm_campaign=unian_channel).

 

 

Насправді, потрібен ширший розгляд цієї проблеми. Залежно від сфер використання кібератаки доцільно розглядати як воєнний злочин у таких ситуаціях:

- порушення функціонування об'єктів життєзабезпечення цивільного населення, яке призвело до масштабної гуманітарної кризи, катастрофи;

- порушення функціонування об'єктів життєзабезпечення цивільного населення, яке призвело до знищення місць зберігання продовольства, медикаментів, інших засобів першої необхідності;

- порушення функціонування об'єктів енергетики або промисловості, яке призвело до критичного забруднення навколишнього середовища, до ядерного, хімічного та біологічного зараження місцевості, до загибелі значної кількості мирного населення;

- порушення функціонування транспортних систем або транспортних засобів, які здійснюють масові перевезення, якщо таке порушення призвело до смерті та (або) травмування значної кількості цивільних осіб;

- втручання з метою отримання контролю над системами озброєнь з метою використання їх для завдання ударів по цивільній інфраструктурі, цивільному населенню.

 

Крім того, до Четвертого Додаткового протоколу могли б увійти положення, які б врегулювали деякі інші проблемні питання, що проявилися під час повномасштабної війни Росії проти України.

 

 

Володимир Воля,

політолог, міжнародник, магістр державного управління.

Експерт у галузі стратегічної аналітики.

 

 

9 січня 2023 р.