Три дні – три хресні ходи, присвячені 1030-літтю хрещення Русі-України. Власне в сам день свята відбулася хода прихильників єдиної помісної православної церкви під омофором Константинопольського патріарха. На чолі колони йшли президент Петро Порошенко, велика кількість міністрів та інших представників влади. А через кількість прапорів хода виглядала дуже схожою на політичну маніфестацію.
Але не ці всі ходіння були найбільш важливим елементом усіх подій. Оскільки декілька місяців точилися дискусії відносно того, чи буде томос від Константинополя, то важливо виглядають особливості візиту делегації Константинопольської патріархії до України.
По-перше, ця делегація взяла участь у заходах УПЦ, очолюваної митрополитом Онуфрієм, які пройшли 27 липня. Не було повідомлень про те, що вони взяли участь у заходах, які наступного дня проходили під егідою УПЦ КП та влади. Але схоже на те, що вони могли вже навіть залишити Україну ще 27 липня — після того, як зустрілися з президентом Порошенком.
По-друге, сам факт того, що була зустріч делегації Константинопольської патріархії саме з президентом України, а не з представниками церковних організацій. Їх там не було взагалі.
Невідомо, кому саме буле адресоване послання патріарха Варфоломія, але передане воно було президенту Порошенку.
По-третє, суперечливий зміст патріаршого послання. При тому, що томос не був наданий, не був схвалений, у посланні містяться слова про прихильність константипольского престолу до надання автокефалії після відновлення єдності православних України.
Отже, усі 3 особливості вказують на небажання Константинопольского патріархату йти на конфлікт з Московським патріархатом. Воно то так, але може бути нюанс. І він може полягати в тому, що константинопольский престол не хоче мати справи з патріархом Філаретом та його командою.
Чому?
Відповідь на це запитання з'явилася на четвертий день після останньої святкової ходи, коли з'явилося інтерв'ю з патріархом Філаретом. Зміст сказаного виглядає так, що він вже наперед від імені Константинопольского патріархату оголосив війну Московському патріархату.
«Держава передала свою власність в користування українській церкві Московського патріархату. Але коли буде тут українська церква визнана, то Лавра – і одна, і друга (Києво-Печерська і Почаївська — УП) – будуть передані українській церкві. … Справа в тому, що ніякої власності Московський патріархат в Україні не має. Власність церкви в Україні є власністю української церкви».
Ці слова викликають велике здивування, і вже викликали бурхливу реакцію.
І гарантовано, що ці слова, які були сказані ще й в ефірі провладного каналу, передадуть Константипольському патріархату у якості аргументу, чому не варто давати автокефалію УПЦ КП, доки її очолюють Філарет та його люди.
Бо ці слова означають для Константинополя реальний гострий конфлікт в України через величезні майнові суперечки – конфлікт з РПЦ.
Наївно думати, що Константинополь дасть добро на конфіскацію лавр і багато якої іншої нерухомості в одних, щоб передати іншим.
Згодом УПЦ КП розповсюдило коментар від імені патріарха Філарета, який, можливо був розрахований на те, щоб заспокоїти ситуацію. Зокрема, було зроблено пояснення, що всі храми і майно належить громадам. «Громадам – тобто парафіям, монастирям, духовним навчальним закладам. Не церкві як такій, а конкретним громадам, конкретним спільнотам віруючих. А ось вже ці громади, ці спільноти, добровільно входять до структури того чи іншого патріархату, через підпорядкування певному релігійному центру».
Також було роз'яснено спосіб, у якій майно від одного патріархату переходитиме до іншого: «Наша позиція така: якщо більше, як дві третини громади вирішили на загальних своїх зборах, що треба перейти з одного Патріархату до іншого – то майно громада зберігає за собою, а меншість має право збудувати собі інший храм чи обладнати приміщення… Ми категорично відкидаємо усі звинувачення супротивників у тому, що Томос про автокефалію спричинить протистояння чи навіть кровопролиття».
Схема виглядає бездоганною, якщо розглядати її у відриві від українських реалій. Бо саме в контексті наших політичних та правових реалій саме ця схема є розповсюдженим інструментом рейдерських захоплень. І доцільно ще нагадати, що за допомогою такої схеми було проведено багато громадських слухань, на яких схвалювали рішення, проти яких громади й виступали. Головне — забезпечити «правильну» більшість для голосування.
Можливо, що сам томос, якби він з'явився, то й не призвів би до кровопролиття. Але ще немає томосу, і невідомо, коли він буде, а патріарх Філарет вже озвучив претензії на майно у великих обсягах.
А як показав український досвід, конфлікти за храми навіть в селах відбувалися запеклі, доходило до зіткнень. Таких конфліктів – декілька десятків, переважно в селах західної частини України. Народний депутат Вадим Новинський в своєму інтерв'ю назвав про п'ятдесят.
Тобто, протистояння – це вже реальність. З точки зору загальнодержавного масштабу, воно поки десь тліє, але може спалахнути величезним багаттям. Бо якщо в селах не обходиться від силового протистояння, то навколо соборів та лавр – це вже конфлікт із залученням усіх громадян України. І ніхто не гарантує, що обійдеться без крововопролиття, яке може бути спровоковане навіть якоюсь «третьою силою».
Можливо, що все було б гладко, як це зображує пан Філарет, якби не одне «але»… Є величезна кількість людей, які з ним не згодні. Той же пан Новинський в своєму інтерв'ю зазначив:
«Я не знаю, буду чи не буду щось організовувати, але я точно буду захищати нашу святиню — Київську Свято-Успенську Лавру. Сам, особисто встану захищати».
Лаври – це символи, і за них боротьба не може бути не запеклою. Уся Наддніпрянщина, усі обласні центри можуть стати суцільною територію конфліктів через храми та церковне майно, якщо за теперішніх українських реалій буде наданий томос.
І виявляється, що саме на цьому робив акцент В.Новинський під час зустрічі з Константинопольським патріархом: «Я дуже чітко сказав його Всесвятості Патріарху Варфоломію: якщо хоч якийсь документ буде наданий, ну от хоч якийсь, навіть самий беззмістовний, де ніякої конкретики не буде в принципі, але сам документ буде, то у нас в країні почнеться громадянська війна».
Своїми розмірковуваннями з приводу церковної власності патріарх Філарент надав Новинському те, що буде точно передано патріарху Варфоломію у якості аргумента проти надання томосу.
Однозначно, що Константинополю не сподобається, що хтось сторонній замість нього вже оголосив таку собі війну Москві. Навряд чи Константинопольский патріарх захоче бути заручником Філарета та українських політиків у питаннях, які стосуються великої власності і можуть призвести до масштабних трагічних подій, до великого між церковного конфлікту.
Щоб потім усі сказали, що це все вина патріарха Варфоломія?
Можливо, що саме такі побоювання і знайшли своє відображення в отих трьох особливостях відвідання України константинопольською делегацією.
Володимир Воля, політичний експерт
3 серпня 2018 року
