9 липня нардеп А.Деркач опублікував черговий матеріал, який він презентує як запис розмови президента П.Порошенка з російським президентом В.Путіним 30 квітня 2015 року.
А. Рейтинги.
Багатьох цікавить, чи призведуть ці нові «записи» до падіння рейтингу П.Порошенка?
В цьому питанні не важливо, є у «записах» правда чи ні, ком пільговані вони чи ні. Більше року існує, наче закам'янілий, незмінний порядок політичних лідерів у президентському рейтингу та так само майже незмінне співвідношення їхніх рейтингів.
У зв'язку з цим можна говорити про 2 наслідки публікації «записів» для рейтингів лідерів.
1) На рейтинг Порошенка вони майже не вплинуть. Бо у нього стійкий електорат, який складається прихильників правоконсервативних, антиросійських поглядів. Цей електорат не довіряє тому, що озвучується з території Росії та від колишніх представників влади В.Януковича.
2) Ті, хто не голосував за Порошенка, хто його не поважає, ці записи виглядають черговим доказом лукавства та системної ганебної поведінки його під час президентства. Тобто, маємо ситуацію, коли людську репутацію вважають вже настільки заплямованою, що невелика нова «пляма» вже стає просто банальним «черговим доказом».
Б. «Кремлівська капела» в українській владі.
Публікація чергової порції «записі» розмови П.Порошенка з Путіним ставить низку питань, які підсилюють підозри про наявність у вищому державному керівництві України представників російської агентури.
Було таке, що під час Другової світової війни керівництво СРСР отримувало інформацію про розмови високопосадових осіб Третього Рейху. Постачала цю інформацію група агентів, які займали дуже високі посади, і в історії їх називали «Червоною капелою».
Якщо повернутися до публікації «записів», то варто зауважити декілька моментів.
1) Ніхто б не зміг в Росії оприлюднювати записи прослуховування чи офіційні записи розмов президента В.Путіна без згоди на те самого Путіна. Навіть якщо йдеться про розмови, яких взагалі не було. Тобто цілком підроблених.
Якщо Кремль заявить, що «записи» підробка, то тим самим він виправдає П.Порошенка, а А.Деркач виявиться людиною, яка посягнула на конфіденційність російського державного керівництва.
2) Якщо така розмова відбулася насправді? І якщо в оприлюднених «записах» є хоча б справжні фрагменти справжньої розмови?
Якщо так, то тоді варто говорити про проблему для національної безпеки України. Бо є ознаки, що записи зроблені в кабінеті президента Порошенка чи іншому приміщенні, де він перебував під час розмови. На це можуть вказувати особливості звучання голосу П.Порошенка та голосу В.Путіна. Як відомо, технічні засоби дещо спотворюють голос людини. На записі вгадується голос Порошенко чи схожий голос, який звучить чітко. А голос, який вважають голосом Путіна, на вгадується так просто. Так могло бути. Якщо б технічний пристрій записував голос П.Порошенка напряму, а голос В.Путіна звучав вже з технічного засобу. Тобто, якби голос останнього був двічі спотворений технічними засобами – засобом зв'язку, яким спілкувались президенти, та засобом, яким робився запис.
Ймовірно, якщо б записували телефонну розмову через якесь підключення, то не було б різниці з точки зору впізнаваності голосів. Але голос, який приписують Путіну, виглядає двічі спотвореним технічними засобами. Це значить, що записували в приміщенні де був президент України, який, ймовірно, розмовляв з російським президентом по гучному зв'язку.
Хто міг розмістити пристрій в приміщення президента? Той, хто має туди легкий доступ. При цьому не викликає підозр, а викликає навіть довіру, має репутацію, яка викликає довіру.
А потім ці записи опиняються в Росії… І багато різноманітної інформації також могли конвеєром в режимі реального часу опинятися у сусідніх спецслужб та їхніх правителів..
Тобто, йдеться про «технічний персонал», патронатну службу та близьке оточення П.Порошенка в той час, коли він був президентом. Можливо, що ці люди навіть значно впливали на прийняття рішень, ухвалювали рішення інколи самостійно, віддавали розпорядження, впливали на ситуацію в Україні і мали реноме дуже затятих борців з Росією. Найкраща позиція і найкраще реноме для роботи резидента іншої держави. Пишуть, що так працювала «Червона капела», яку так і не викрили німецькі спецслужби.
Це гіпотеза. Можливо, це збіг обставин.
Але питання – дуже серйозне з точки зору національної безпеки України.
3. Шантаж?
Чи може бути так, що зараз за допомогою порційної публікації «записів» хтось просто шантажує П.Порошенка, тримаючи його на гачку? Тоді питання? Як виник «гачок», в чому він полягає? І чого хочуть? І чи загрожує це національним інтересам та безпеці Української держави?
Але тоді виникають питання з приводу керівництва Росії: чому воно дозволяє комусь використовувати ім'я російського президента для зведення рахунків?
Не можна не погодитися з позицією СЗР, що все виглядає як спецоперація проти України в інформаційному просторі. Але це стосується наслідків таких публікацій «записів». Бо у такий спосіб відбувається вплив на внутрішньополітичну ситуацію в країні, підсилюються суперечки, конфлікти, здійснюється управління конфліктом.
Наслідки – це як «дим», публікація – це я к розпалювання «вогню», а хто і як роздобуває для нього «пальне» українського походження?
Станом на 18 годину 9 липня П.Порошенко та його команда кажуть про компіляцію та помсту Кремля.
А в Росії якось уникають вичерпних та ясних коментарів. Помічник президента РФ Д.Песков відповів на запитання так: «Взагалі-то ці розмови проходять в закритому режимі, тому я не знаю, як там могли зробити запис».
Володимир Воля,
магістр державного управління, політолог, міжнародник, соціолог
9 липня 2020 року
