Смерть російського опозиціонера Олексія Навального та недопущення Бориса Надєждіна до участі у президентських виборах – не пов'язані між собою. Між тим, ці дві події пов'язані між собою як певні нові дані, що дозволяють більше розуміти особливості функціонування путінського режиму.   

 

Чому смерть Навального сталася саме 16 лютого?

Федеральна служба виконання покарань повідомила про смерть російського опозиціонера у виправній колонії №3 Ямало-Ненецького автономного округу РФ через погіршення самопочуття.

Багато державних і політичних діячів висловили своє обурення, звинувативши російську владу у загибелі Навального.

Однак, є підстави для припущення, що йдеться не про якесь знищення  російського опозиціонера узагальненим путінським режимом, а про наказ особисто від В.Путіна вбити Навального саме 16 лютого – з нагоди початку роботи Мюнхенської конференції з безпеки.

У статі, опублікованій раніше, інтерв'ю російського президента американському журналісту Карлсону було названо маніфестом царя, який частково збожеволів в прямому смислі. Тобто, має ознаки прогресуючого психічного розладу. І смерть О.Навального може бути підтвердження цього припущення.

Бо смерть цього російського опозиціонера саме 16 лютого виглядає як садистський «подарунок» збожеволілого кремлівського диктатора Заходу, щоб показати зневагу, свою силу. Суть послання Путіна: робитиму що, захочу, не зважаючи на ізоляцію і санкції. Так вчиняли деспоти у стародавні та середньовічні часи, посилаючи ворогам  відрубані голови важливих для них людей. Схоже, божевілля Путіна дійшло вже до цієї межі. Життя однієї людини для нього – ніщо, бо він кидає мільйони на смерть у війні в Україні та в інших частинах світу.

О.Навальний вже не становив якоїсь незручності для виборів кремлівського диктора на новий термін.  

 

Символ знищених мрій і сподівань.

У зв'язку з виборами президента Росії варто згадати про Бориса Надєждіна, якого російська центральна виборча комісія так і не допустила до участі у виборах у якості кандидата. 

Багатьох дивувало, чому путінський режим дозволив Надеждіну впродовж деякого часу висловлювати дуже опозиційні антивоєнні гасла та ідеї. У декого навіть з'явилася думка, що, ймовірно, є якась надія, що у виборах братиме участь опозиційний кандидат. Хоча, це виглядало дивним на тлі того, що режим розганяє навіть акції з покладання квітів до меморіалів загиблих воїнів Великої Вітчизняної війни.

Також, Б.Надєждін не міг становити якусь суттєву конкуренцію Путіна на виборах, бо у Росії всі ланки виборчого процесу контролюють владою, більшість ЗМІ працюють на владу, а більшість виборців голосує за чинного президента.

Нічого суперечливого дивного в історії з Надєждіним немає, якщо врахувати її як прояв гри збожеволілого московського царя. Бо є такий вислів «Надежда умирает последней».  Російське «надежда» — українське «надія».

Виглядає так, що Путін цинічно погрався, давши крихту надії на зміни комусь з опозиціонерів, а потім вбив цю надію, не допустивши Надєждіна до участі у виборах. Це ще одна вистава збожеволілого кремлівського диктатора – вистава з елементами насолоди, яку садист деспот отримує від катування опонентів. 

 

 

Володимир Воля,

політолог, міжнародник, магістр державного управління.

Експерт у галузі стратегічної аналітики.

 

 

16 лютого 2024 р.