Зустріч президента України П.Порошенка з президентом Д.Трампом, мабуть, таки відбудеться у червні, а не у липні. Для цього є сенс.
20 липня буде 5 місяців від дня офіційного вступу в повноваження президента США Д.Трампа. За цей час він зустрівся та провів переговори вже лідерами багатьох держав. Ще у січні-лютому наші посадовці говорили, що невдовзі відбудеться і українсько-американська зустріч на найвищому рівні. Однак її не було.
Але врешті-решт це повинно було колись статися...
Серед варіантів для першої зустрічі глав держав розглядалися: можливість кроткої зустріч на полях саміту «Великої двадцятки» 7-8 липня або окрема за датою та місцем зустріч, не пов'язана з самітом. Днями з'явився варіант, що коротка зустріч П.Порошенка з Д.Трампом відбудеться під час візиту останнього до Польщі 6-7 липня, в рамках так званого Форуму трьох морів.
А 14 червня з'явилася інформація про можливість повноцінного візиту президента України до США вже 19 червня. Однозначно, повноцінні двосторонні переговори під час офіційного візиту — набагато краще і вагоміше, аніж просто епізодична протокольна зустріч на якомусь форумі.
Наскільки реально?
Ймовірність висока, бо є певні ознаки підготовки до такої зустрічі. Крім того, вона має сенс для адміністрації Д.Трампа в контексті підготовки до російсько-американської зустріч на найвищому рівні, а також з точки зору внутрішньополітичної боротьби в самих США.
Чому зустріч може не відбутися? Наприклад, через останню спробу двопартійної антитрампівської опозиції запровадити якісь нові санкції проти Росії на зло Трампу. Те, що в Україні називають «двопартійною підтримкою», в контексті внутрішньополітичної боротьби в США є «двопартійним подразником» для теперішнього президента. При цьому, українська тема є і для адміністрації Трампа, і для його політичних опонентів частиною російської теми. Тобто, українська проблематика є частиною політики США, ї відносин з РФ.
Отже, якщо черговий політичний удар новими санкціями від «двопартійного подразника» роздратує Д.Трампа дуже сильно, що той назло цьому «двопартійному подразнику» вирішить не зустрічатися найближчим часом з П.Порошенком, а можливо й обмежиться короткою зустріччю з В.Путіним під час саміту «Великої двадцятки».
Однак, сенс на користь зустрічі Порошенка та Трампа 19 червня (або у близькі до цього дати) виглядає більш вагомим, аніж можливі ускладнення через «двопартійний подразник».
Зустріч з українським президентом П.Порошенком є інструментом, щоб частково нівелювати російську тему, як головний інструмент, за допомогою якого двопартійна фронда завдає удару по Д.Трампу та його команді. Певною мірою, це такий собі «крок назустріч» тим сенаторам, які повчальним тоном звернулися до Трампа у травні, щоб той зустрівся спочатку з українським президентом до зустрічі з російським президентом. У опонентів буде менше підстав дорікати Д.Трампу його зустріччю з Путіним.
Тобто, зустріч з П.Порошенком виглядає як технологічний крок по створенню певного фону для зустрічі російсько-американської зустріч на найвищому рівні та, можливо, появи за її наслідками якихось двосторонніх домовленостей.
Не зважаючи на це, можливість зустрічі П.Порошенка з Д.Трампом 19 червня не варто переменшувати.
Готуються і в США, і в Україні.
Так, перебуваючи на Донбасі 14 червня президент Порошенко акцентував увагу на підготовці концепції реінтеграції ОРДЛО на основі Мінських угод. «За моїм дорученням було розроблено проект законодавчого акту, який називається „Про реінтеграцію окупованих територій Донбасу України. Він охоплює цілу низку заходів і кроків, які треба буде здійснити для забезпечення реінтеграції, для визначення правового режиму“.
Отже, однозначно, що до США П.Порошенко прибуде з певним новим (чи оновленим) баченням української влади того, як вирішити конфлікт на Донбасі.
14 липня деякі цікаві моменти позначив і держсекретар Р.Тіллерсон під час промови у Палаті представників Конгресу США.
Наприклад: „Цілком можливо, що уряди України та Росії зможуть прийти до задовільного для них рішення через якісь інші механізми, не через «Мінськ», але при цьому цілі Мінських домовленостей будуть досягнуті“.
Також Р.Тіллерсон з приводу можливості зняття чи послаблення антиросійських санкцій до виконання Мінських угод зазначив: „Я думаю, що важливо, щоб у нас було достатньо гнучкості для того, щоб досягти цілей Мінських угод“. Він висловився проти запровадження Сполученими Штатами одноосібно більш жорстких санкцій проти РФ, якщо цього не зроблять інші західні держави.
Отже, швидше за все, у адміністрації Д.Трампа вже є певне бачення, яке вона запропонує українському керівництву.
Чого очікувати?
Щодо програми візиту. Ймовірно, що спочатку буде зустріч президента П.Порошенка з держсекретарем Р.Тіллерсоном, на якій будуть обговорюватися. Узгоджуватися певні ідеї, позиції. Після того буде власне зустріч президентів.
По змісту. Адміністрація Трампа запропонує П.Порошенку пакетну угоду щодо врегулювання конфлікту на Донбасі протягом 2017-2018 років. Цілком можливо, що згаданий президентом України проект з реінтеграції є пропозицією до такої пакетної угоди.
Між іншим, у такому пакеті були б логічними питання гарантій безпеки та фінансово-економічної допомоги для України.
Крім того, може бути питання дострокових виборів Верховної Ради. Бо саме її, а не президента Порошенка Росія називала багато разів і президентові Обамі, і президенту Трампу в якості однієї з головних перепон для реалізації Мінська-2. Власне, США мають безуспішні спроби вмовити Раду, які були зроблені колишнім віце-президентом Д.Байденом та помічником держсекретаря В.Нуланд. а
Для президента П.Порошенка теперішній склад українського парламенту є перепоною для існування постійного ефективного діалогу з президентом Трампом, до якого багато народних депутатів виказали свою ворожість та недоброзичливість ще під час виборчої кампанії. До речі, не лише Росія та сепаратисти, але й цей склад Ради заважає П.Порошенку виконати одну з його головних передвиборних обіцянок – завершити війну.
Організаційно. „Нормандський формат“ нікуди не зникне. Тристороння контактна група також залишиться, але її робота може бути скоригована.
Позиція президента з приводу заміни АТО на щось інше.
П.Порошенко чітко висловився про такої зміни. І це — набагато чесніша з політичної точки зору позиція, аніж позиція О.Турчинова. Звісно, що на Донбасі — де-факто війна. Однак, президент не намагається вигадувати чогось такого, чого немає в природі, як це час від часу роблять деякі діячі заради маніпулювання тими патріотами, які їм довіряють.
Що ж стосується ідеї О.Турчинова, то це виглядає як такий собі „дрейф“ у бік тих визначень, про які говорить Росія. Крім того, виникає декілька цікавих аспектів: немає антитерористичної операції — немає терористів, немає війни — немає ворога, а з яким ворогом тоді воюємо?... Якщо немає війни, то тим більше немає і окупації… І що в цьому контексті значать пропозиція про необхідність законодавчого визнання окупованими територій ОРДЛО після завершення АТО?...
Володимир Воля
