Головні підсумки – не військові, а морально-психологічні та політичні. Було зруйновано декілька міфів кремлівської пропаганди, які підтримувалися і проголошувалися особисто Путіним та «бывшим человеком» Дмитром Медведєвим.  

 

1) Брехнею виявилися запевнення російським керівників, що територія РФ – надійно захищена від вторгнення іноземних армій. Але вперше після Другої світової війни на російську землю увійшли іноземні війська: українські регулярні війська, а також добровольчі формування з іноземних громадян, які воюють за Україну. Українські війська вже близько місяця контролюють частину Курської області, а у Кремля немає ресурсів для відбиття цієї території. А також у Путіна немає якогось поспіху щодо відбиття цих територій.  

Крики «Путин, помоги!» — це не прохання, а запитання до російського правителя з приводу того, де ж обіцяний росіянам захист російських територій.

Кремль не поспішає. І це просто підтверджує вже відому рису Путіна: він готовий принести в жертву сотні тисяч росіян, кидаючи на штурми, готовий в жертву частину Курської область. Все логічно, бо, наприклад, населені пункти Донбасу, Харківщини та Сумщини російські війська знищують вщент.

 

2) Казкою виявилися запевнення Путіна і «бывшего человека» Д.Медведєва про те, що територію Росії від вторгнення іноземних військ захищає ядерна зброя. Виявилося, що на «малих масштабах» цей захист не спрацьовує. Якби українській війська були на половині шляху, або на підході до Москви, тоді кремлівці могли б заявити, що є загроза існуванню російської державності, і що є підстави для застосування ядерної зброї. Однак, захоплення українськими військами 90-100 населених пунктів на окраїнах Курської області – це не те, що можна назвати загрозою для існування російської державності.

Ядерний арсенал РФ – один з двох найбільших у світі, а захисту частини російської території він не забезпечив.

Ядерні «червоні лінії» Кремля не працюють на «малих масштабах», і це є стратегічно важливим уразливим місцем Росії.

І тому факт окупації Україною частини російської території – це ганьба для Кремля і особисто для Путіна. Ще більшою ганьбою для нього стало б застосування ядерної зброї через оті 90-100 населених пунктів Курщини.

 

3) Населення Росії вперше реально зіштовхнулося напряму з українськими військовими. Завдяки цьому руйнується міф, що за Україну воюють нацисти, найманці, що воюють під примусом, що воюють якісь садисти чи інші нелюди. Виявляється, що українські військові воюють за Україну без примусу, що найманців немає, а бандерівці серед українських військових – поодинокі.

 

4) Військові підсумки – суперечливі.

З одного боку, Путін не відсіві війська з Донбасу, а навпаки там посилює натиск на українську оборону. Власне, було наївно розраховувати, що Путін кинеться рятувати 90 курських сіл після того, як він кинув на м'ясні штурми сотні тисяч росіян і зруйнував багато міст і селищ Донбасу.

З іншого боку, рейд українських військ призвів до знищення військової інфраструктури Росії (укріплень, складів) на прилеглій до України частині Курської області. А також були розгромлені і деморалізовані певна кількість російських військових підрозділів на російській території.

 

Поповнення обмінного фонду — це технічний супутній результат.