Неначе прожектор новий санкційний список Росії висвітив дещо цікаве в українській політиці. А в політичній історії України крім «лінії Керзона» з'явилася ще й «лінія Медведчука».
У новому списку – 567 фізичних і 75 юридичних осіб. І взагалі, цей документ є унікальним з декількох причин.
1. Підтвердився прогноз відносно того, що санкційний список персоналій формуватись в основному за рахунок внесення до нього народних депутатів парламентської більшості. І теперішньої, і тієї великої, що була одразу після виборів 2014 року. Тобто всі, хто голосував за закони й постанови, які у Москві вважають антиросійськими. Всі, хто висловлював позицію, яку можна вважати антиросійською.
Загалом у списку 218 народних депутатів, які представляють усі фракції та групи Верховної Ради, а також безпартійні.
2. Під санкції потрапили представники «Опозиційного блоку», але не всі. Наприклад, Олександр Вілкул, Вадим Новинський, Борис Колесников, Євген Мураєв, Михайло Добкін, Юрій Воропаєв та інші. Тобто, ті, кого умовно називають людьми Рината Ахметова. Але при цьому немає представників «групи Фірташа-Льовочкіна»
Але якщо говорити про усіх 22-х опоблоківців, внесених до санкційного списку, то йдеться про політиків, які не підтримали курс колишнього співголови фракції Юрія Бойка на об'єднання з партією, очолюваною Віктором Медведчуком.
Є точка також точка зору про причетність до складання списку представників української влади. Її озвучив, зокрема, нардеп Вілкул:
«Мене це не зачіпає ні політично, ні економічно. У мене там немає, на відміну від президента (Петра Порошенка — ред.) ані бізнесу, ані майна.... Немає сумніву, що він (санкційний список — ред.) складався в Україні. На Банковій. З активною участю наших колишніх колег, які були виключені з фракції. У нього додатково внесли всіх членів „Опозиційного блоку“, які не погодилися грати за правилами Бойка і Медведчука, які було написано не в нашій країні».
Але тут запитання: навіщо могло бути потрібно українській владі, щоб увесь «Опоблок» опинився в списку ворогів Росії?
Як не дивно, але варіант відповіді є. Влада в Україні широко використовує тезу, що лише вона здатна протистояти реваншу проросійських сил. А оскільки такого реваншу бути не може, то створюється образ загрози проросійського реваншу на основі партії В.Рабиновича, яку раптом очолив В.Медведчук. І відсутність її представників у російських санкційних списках можна використовувати як ознаку ручної партії Кремля. Тобто, зручна для влади декорація проросійського реваншу.
Але однозначно, що санкційні списки формувалися з урахуванням думки В.Медведчука. Просто в Україні немає інших людей, які так близькі до президента РФ Володимир Путіна. А думки інших не цікавлять керівників російського уряду.
3. Втручання у вибори.
Наявність у санкційному списку представників «Опоблоку», які виступили проти союзу з Медведчуком, не просто вказує на те, що були враховані пропозиції кума російського президента.
Це стало свідченням того, що державне керівництво Росії здійснює реальний вплив на хід обох майбутніх виборчих кампаній в Україні. З одного боку, на користь партії, яка уособлює так званий проросійський реванш, а з іншого, на тих, хто позиціонують себе найбільшими борцями з таким реваншем.
Після розпаду Російської імперії була проблема, де провести лінію кордону між Україною та Польщею. Вивченням цього питання займалася комісія на чолі з британським міністром закордонних справ, лордом Джорджем Керзоном. Так з'явилася «лінія Керзона», по якій і зараз проходить українсько-польський кордон.
Якщо говорити про останнє оновлення російських санкційних списків, то фактично Кремль сам провів в українському політикуму лінію, яка відокремила проросійських політиків від патріотичних українських сил. Так що «лінія Медведчука» вже увійшла в історію української держави.
Ще один важливий наслідок цієї події: зруйновано монополію на проукраїнську позицію, яку привласнили агресивні урапатріоти та їхні представники у владі.
Тепер вже ніхто розумний не може сказати, що «Опоблок» працює на Росію.
Володимир Воля, політичний експерт
26 грудня 2018 року
