В Україні гучно відбулися аж 3 дні заходів з нагоди 1030-річчя хрещення Русі, яка правителів потім стала україною для правителів інших держав. І так повелося, що з часом Україна стала Руссю через тире (в кращому випадку).
Проте, минуле зараз все більше стає проблемами сьогоднішньої політики, сьогоднішнього буття нашої держави. Минуле повернулося до нас, створивши умови для втрати Криму та війни на Донбасі.
В релігійному житті відгомін минулих політичних зіткнень, інтриг, маніпуляцій протистоянь все більше перестає бути просто відгомоном. Все це частково вже стало частиною поточного порядку денного української та міжнародної політики.
Ми бачимо, що православ'я в Україні було розділеним і цього року. УПЦ, яка підпорядкована Московському Патріархату, провела свої заходи. УАПЦ проводила свої заходи. УПЦ, не визнана в світі, провела свої окремі заходи більше під політичними прапорами, аніж з корогвами та іконами. А в УГКЦ – якась своя програма. При цьому перша не збирається переходити під омофор іншого патріарха. УАПЦ та УПЦ невизнана хочуть потрапити під омофор, як сказав один відмий політик, матері-церкви, тобто Константинопольського патріархату. Це обґрунтовується порушеннями міжцерковних відносин з боку Москви, які мали місце декілька століть тому. УГКЦ нічого не говорить про повернення до тієї ж матері-церкви, в якої колись Рим силою та примусом теж відібрав частину канонічної території.
Але що поєднує усі ці церковні організації, так це криза віри їхньої пастви. В більш широкому плані, можна говорити про кризу віри і моралі загалом в Україні.
Всім відомий вислів: «Чому бідні? – Бо дурні. Чому дурні? – Бо бідні».
Але краще загадати слова з Євангелія про «сліпих поводирів сліпих», і що всі вони врешті впадуть у прірву разом.
Чим відрізняються сліпий і зрячий?
Мірою здатності або нездатності оцінювати навколишній світ, навколишні події.
Якщо застосувати це до політичного життя України впродовж усіх років новітньої державності, то це означає, що українські громадяни мають так само низькі можливості оцінювання політичної реальності, як і незрячі люди. Саме тому після кожних виборів з'являлося розчарування в результатах вибору. І з кожними виборами зростала кількість розчарувань, яка врешті вилилася в майже тотальне розчарування відносно усього українського політикум та експертної спільноти. Зараз результати опитувань громадської думки показують, що політична еліта України вже в стані хронічної кризи. Рейтинги обвалюються у відомих політиків. У так званих «нових облич» рейтинги не є більшими, аніж у старих, але при цьому не мають потенціалу для суттєвого зростання. Всі скупчилися у проміжку від 5 до 10 відсотків. Політична українська нація, яка ще не до кінця сформувалася, виглядає розділеною на дрібнесенькі політичні клаптики. При цьому існує купа лідерів від клаптиків народу, але відсутні загальнонародні лідери.
А сюди ще треба додати величезний рівень корупції, розквіт злочинності, розпусту, війну.
Отже, Україна все більше котиться у велику прірву.
До чого тут віра, до чого тут релігійна свідомість?
Основу європейської моралі складають релігійні норми. Моральні норми є базовими регуляторами відносин всередині людських спільнот. Моральні норми – це те мірило, за допомогою яких людина може розрізняти добрі на недобрі вчинки інших людей, добрі та недобрі якості в інших людях.
Якби в українських виборців були такі «мірила», то результати виборів були б дещо іншими, і наслідки вбору також.
Навіть переважна більшість вірян не знає 10 заповідей та інших норм, які загалом називають Законом Божим. Політична і соціальна сліпота виборців – це якраз незнання цих норм. А вибір, який не ґрунтується на основі Закону Божого яке правило не приность нічого, крім множення беззаконня.
Сама тому складається враження, що країна потребує нового хрещення. Звісно, що не мечем, примусом тощо. Просвітою, знанням, розумінням, плеканням Мудрості.
І тому замість великої післямови до останніх хресних ходів доцільно розпочати велику розмову про головну проблему українського суспільства.
Який він, знак Святого Духу? І до чого тут Русь-Україна?.
Йдеться про герб України – про всім відомий «Тризуб», який колись був знаком княжої влади.
Є чимало версій відносно того, звідкіля взявся цей символ, що означає.
Це точно не падаючий сокол, не мечі, ножі і зашифровані слова.
Ще до розколу християнства на православних та католиків Святий Дух зображували у вигляді голуба, який склав крила і летить вниз. Такі зображення до цього часу присутні у храмах, споруджених у першому тисячолітті, особливо в православних грецьких.
Святий Дух також асоціюють із Софією, тобто Мудрістю Божою. Власне, різними словами називають одне й те саме.
У християнстві є два хрещення. Одне – водою. Але найвище хрещення – це хрещення Святим Духом. Бог – це Мудрість, а Мудрість Божа – основа Закону Божого для людей.
У Києві є собор Софії, Мудрості Божої. Тобто, іншими словами — це собор на честь Святого Духа.
Про це мало хто знає, мало хто здогадується.
Всі в нашій країні ходять під знаком Святого Духа, але при цьому дуже мало тих, хто плекає в собі мудрість Божу і Закон Божий в суспільних відносинах.
(Далі буде).
Володимир Воля
2 липня 2018 року
