Трапилося те, що було неминучим. Бо президенту Володимиру Зеленському рано чи пізно довелося б ухвалювати рішення про відставку саме Андрія Богдана з посади керівника своєї канцелярії.
Помічник президента Андрій Єрмак заявив, що у нього немає конкуренції з А.Богданом.
То чому з виник конфлікт між ними?
Якщо подивитися на ситуацію, як вона розвивалася з часу президентських виборів, то можна побачити якусь конкуренцію з якихось питань.
Але до самої відставки призвела не конкуренція, а цілий набір обставин глибинного характеру.
Як все було?.
1. Для початку треба мати на увазі, що йдеться про «трикутник» відносин: В.Зеленський – А.Богдан – А.Єрмак. Тобто, про співвідношення трьох психотипів, кожному з яких притаманний свій стиль ведення справ.
І у перші місяці президентства у Зеленського були позитивні відносини і з Богданом, і з Єрмаком. Якби у нього з кого-небудь з двох не було сумісності психотипів, то вони б не були призначені на посади.
Також не можна виключати, для президента психотип А.Богдана був більш близьким, і це стало однією з підстав для співробітництва під час виборчої кампанії і для призначення на посаду керівника канцелярії. Ймовірно, що Богдан виконував чималу частину тієї роботи, яку мав би виконувати сам президент Зеленський, який на той час був менш підготовленим для адміністративної роботи. Саме через цю обставину виглядало все так, наче А.Богдан є замінником президента чи має фактичний статус, рівноцінний посаді віце-президента.
2. В означеному «трикутнику» існує конфлікт стилів Богдана та Єрмака. Як вогонь і вода. Загострення відносин було питанням часу. Але переросло в конфлікт тому, що сам В.Зеленський не був вершиною владної «піраміди», дозволивши існувати «під собою» декільком «пірамідкам влади» окремих представників своєї команди.
Надмірне делегування владних повноважень Богдану призвело ще й до конфлікту статусів підлеглих, яке додатково наклалося на природний антагонізм психотипів того та Єрмака. Стиль поверхневості та лібералізму проти стилю системності та консерватизму.
Якби президент В.Зеленський здійснював управлінські функції належному обсязі, то конфлікт між підлеглими був би не таким явним та гострим. Делегувавши повноваження, президент перетворив двох підлеглих на суб'єктів прийняття рішень. У такій ситуації звичайні робочі консультації з різних тем перетворюються на боротьбу, якщо стикаються два антагоністичні психотипи.
3. З плином часу А.Богдан состава все більш «токсичним» через низку скандалів та через підозри, що він все-таки може представляти якісь інтереси І.Коломойського. А ще управління фракцією президентської партії в ручному режимі, лінії розколу у фракції, провал голосування за президентські проекти. «Турборежим» і негативна реакція на цей режим з боку західних партнерів.
В той же час, Єрмак завдяки своєму стилю продемонстрував результати, які інтерпретують як важливі досягнення президента у питаннях зовнішньої політики та відносно Донбасу. Тобто, поки що Єрмак виглядає успішним. Людиною, яка стоїть за успіхами президента Зеленського по згаданих двох напрямах. «Успішність» підходу А.Єрмака в питаннях Донбасу може закінчитися в найближчі місяці. І тоді будуть нові обставини, в яких вимірюватиметься «цінність» самого Єрмака для президента.
Підсумки.
Отже, для відставки А.Богдана з посади керівника президентської канцелярії назбиралася достатня критична маса обставин. Він сам був схильний до відставки через особливості свого психотипу. А на відставку Богдана спрацювала невідповідність його ділового стилю тим завданням, які постають перед державою та президентом. Плюс демонстрація Єрмаком більшої адекватності його стилю. І плюс «токсичність» та «тінь Коломойського».
А.Єрмак був призначений на посаду керівника ОПУ, і тепер дуже скоро стане зрозуміло, чи є його стиль більш адекватним завданням, які стоять перед державою і президентом. Провал зовнішньої політики на американському напрямі та «глухий кут» відносно врегулювання на Донбасі завдадуть удару по позиціях Єрмака. Це може трапитися вже до кінця першого півріччя 2020 року. А ще питання децентралізації, виборів, реформ та багато чого іншого тепер належать до сфери відповідальності А.Єрмака.
У зв'язку цим постає питання: чи може бути пан Єрмак ефективним відповідальним за напрямок врегулювання конфлікту на Донбасі при такій свої завантаженості? Чи буде призначений інший відповідальний?
Що стосується самого президента В.Зеленського, то скоро стане зрозумілим, наскільки він зробив уроки зі згаданого «трикутника? Тобто, чи буде він сам особисто приділяти більше уваги питанням влади, які не можна делегувати своїм підлеглим, перетворюючи тих на суб'єкти, що конфліктують між собою?
Володимир Воля,
політичний експерт, міжнародник, магістр державного управління
11 лютого 2020 р.
