Як у соціолога за першою освітою та як у політичного експерта не могли не викликати зауважень результати квітневого опитування «Групи „Рейтинг“.
Це сторінка 51 у звіті про результати опитування.
З точки зору соціолога, є методологічне питання: чи коректно було ставити в один ряд такі різні соціальні ініціативи, переносячи негатив суспільного сприйняття з одних на інші?
З точки зору політичного експерта, постає інше питання: чи було умисною дією, тобто політичної технологією, формування саме такого ряду ініціатив у той час, коли певні сили блокують ухвалення закону про легалізацію грального бізнесу в Україні?
Бо все врешті вийшло із заголовками на зразок: „Більшість українців проти легалізації проституції і казино“.
У зв'язку з цим треба розкласти все поличках.
1. Чи становить взагалі гра якусь таку суспільну загрозу, як проституція чи наркоманія?
Гра не є злочином чи якимось антисоціальним явищем. Гра – це частина людської природи. Грають всі: від дітей до людей старшого віку. Хтось — в шахи, доміно, лото, карткові ігри та багато інших. Хтось грає в лотереях та робить ставки в букмекерських компаніях. Хтось грає в реальному житті, хтось в грає в комп'ютерні ігри, а хтось грає в інтернеті, в тому числі, вкладаючи в гру кошти, отримуючи винагороду в тому чи іншому форматі.
Гральний бізнес – це гра за гроші заради отримання грошей. Гра для тих, в кого є гроші, і кому дозволяють закони грати у такий спосіб.
Нічого аморального чи соціально небезпечного в цьому немає.
А от проституція – це аморально.
А легалізація медичної марихуани несе в собі ризик, що цим скористаються злочинні групи для поширення збуту наркотичної речовини за допомогою напівлегальних форматів.
ОТЖЕ, за рахунок формування зазначеного ряду ініціатив фактично відбувається перенесення соціального негативу з проституції та наркоманії на кампанію зі створення адекватного правового поля для функціонування грального бізнесу.
2. Чому формувалювання „легілазація грального бізнесу“? Що означає таке формулювання?
Бо варто розуміти, що зараз частина грального бізнесу вже й так є легалізованою в вигляді лотерейного бізнесу, який під себе підім'яв усі інші види грального бізнесу. І теперішньому контексті формулювання „легілазація грального бізнесу“ означає той законодавчий процес, який покликаний створити цивілізований, структурований, прозорий ринок грального бізнесу в Україні, зруйнувавши монополію лотерейників.
Виходить, що в теперішньому контексті більшість виступає проти цього процесу? Проти адекватного правового регулювання грального бізнесу, який вже й так легалізований
А чому було не запитати респондентів: „Ви за заборону грального бізнесу?“. Тоді вийшло, що вони за заборону і лотерей, і казино, в покерів, і букмекерських компаній, і в сього-всього-всього.
Формулювання мають значення. Формулювання – важливі.
До речі, ще цікавий аспект про формулювання та казино. В опитуваннях „казино“ не згадувалися, але в заголовках в ЗМІ вони з'явилися.
Чому так? Це випадковість чи технологія? Бо заблокований у Верховній Раді закон про легалізації грального бізнесу якраз передбачає, щоб казино функціонували як окремий сегмент, а не в рамках лотерейного бізнесу.
Отже, з усього цього витікає стійке припущення, що згаданий в опитуванні ряд з ініціатив, заголовки в медіа – це умисна кампанія, технологія з метою заблокувати остаточно створення в Україні адекватного правового регулювання у сфері грального бізнесу. Торпедують законопроект.
Володимир Воля,
політичний експерт, міжнародник, магістр державного управління
23 квітня 2020 року
