Вже є версії від декількох офіційних представників органів державної влади України відносно того, хто і чому здійснив масштабну вірусну атаку на нашу країну 27 червня.
Проте, ці версії не завжди надають розуміння того, що відбулося. Головні запитання схоже, залишаються без переконливої відповіді.
Так що то було?
Остання у часі версія подія була озвучена 2 липня в ефірі телеканалу «112 Україна» міністром інфраструктури Володимиром Омеляном.
«Те, що нам вдалося встановити, то це точно не йшлося про гроші, коли ми говоримо про кібератаку. Працювала група мінімум 10-20 висококласних фахівців. Працювали вони протягом 3-4 місяців мінімум. Це означає, що це була добре спланована операція. Оскільки не було фінансової мотивації, і це не був гурток любителів-аматорів, тобто ми можемо чітко говорити, що це російський сценарій. Це був тестовий сценарій. Була мета просто промацати слабкі місця цифрової інфраструктури українських компаній — як приватних, так і державних».
Отже, однозначно, що вірусна атака була організована та здійснена професіоналами у сфері розробки програмного продукту. І залишається незмінною версія про те, що справа була не з приводу отримання грошей к власників уражених комп'ютерів.
Якщо вірусна атака готувалася за 3-4 місяці до 27 червня, то тоді втрачають сенс версії, озвучені Олександром Турчиновим. Тобто, атака не була помстою за рішення РНБО про блокування російських соцмереж, низки сайтів та заборону бухгалтерської програма «1С». Якщо розглядати версію «помсти», то вона у такому випадку може мати основу, якщо 3-4 місяці тому розробники вірусної атаки на 27 червня знали, що у травні РНБО запровадить блокування російських помереж сайтів та заборонить «1С». Звісно, що у такому випадку вони могли заздалегідь підготуватися, щоб використовувати для поширення вірусу програму "M.E.doc" після заборони російського програмного продукту.
І твердження про «сірий інтернет», VPN тощо також вже не виглядають переконливими, бо у списку постраждалих від вірусу організацій — декілька міністерств, «Ощадбанк» та інші, кого було дивно враховувати до клубу любителів російських соцмереж за будь-яку ціну, попри всі заборони та блокування.
Чи була вірусна атака тестовою? Однозначно, бо дійсно кожна нова спроба втручання, кожна нова дія – це досвід, тестування, «промацування». Однак, залишається невідомим, яку мету переслідували розробники атаки, крім тестування. Допомогти знайти відповідь на це питання може список тих, кого вразив вірус, хто від нього найбільше постраждав. І цей список може допомогти зрозуміти, хто стоїть за цією атакою. І чи дійсно вона була здійснена без чийогось фінансування?
Хто жертви й вороги?
27 червня через години після початку атаки телеканал «112 Україна» повідомив про таких список «жертв»: «Ощадбанк», банки «ТАС», «Південний», «ОТП», «Укрзалізниця», аеропорт «Бориспіль», «Укрпошта», «Київський метрополітен», «Епіцентр», «Нова пошта», «ДТЕК» (корпорація Р.Ахметова), «Укренерго», «Київенерго», мережа заправок «ТНК», ПБГ «Ковальська», ТРК «Люкс» («24 канал", радіо "Люкс" та інші), кримськотатарський телеканал "ATR", сайт "Кореспондент", ДП "Антонов", ДП "Документ", "Київводоканал", сайт Львівської міськради, сайт Кабміну.
28 червня видання "Сєгодня" навело значно більший список "жертв" атаки. Наприклад, органи влади та державні установи; КМУ, міністерство внутрішніх справ, міністерство культури, міністерство фінансів, міністерство енергетики, Нацполіція, НБУ, Київська міська державна адміністрація, Львіська міськрада.
Банки: "Ощадбанк", "Сбербанк", "ТАС-Комерцбанк", "Укргазбанк", "Південний", "ОТР-банк", "Кредобанк".
Транспорт: аеропорт "Бориспіль", Київський метрополітен, "Укрзалізниця".
ЗМІ: "Радіо "Ера-FM", радіо "Люкс" та "Максимум", телеканал "СТБ", телеканал "Інтер", телеканал "Перший національний", "Телеканал 24", телеканал "АТР", видання "Комсомольська правда в Україні", "Корреспондент", "Football.ua".
Мобільні оператори: "Lifecell", "Київстар", "Vodafone Украина". Мережі заправок пального: "WOG", "ТНК", "KLO".
Компанії: "Нова пошта", "Укрпошта", "Укртелеком", "Київводоканал", "Київенерго", "Нафтогаз України", "Дніпроенерго", "ДТЕК", "Новус", "Епіцентр", "Арселлор Міттал".
З обох списків видно, що головний удар прийшовся на державні установи та банки, а також на корпорацію ДТЕК Р.Ахметова, в тому числі на "Київенерго", "Дніпроенерго".
Якщо говорити про версію, що вірусна атака – це удар Росії по Україні, то список "жертв" атаки докорінно змінює уявлення про те, хто є ворогами Росії в Україні. Згідно списку, серед почесних ворогів Кремля — Р.Ахметов з усім своїм бізнесом, телеканал "Інтер", видання "Кореспондент" та "Комсомольська правда в Україні", С.Тігіпко та три мережі заправок пального. Зате в списку немає Ігоря Коломойського та інших відомих патріотизмом олігархів, немає "Приватбанку", телеканалів "1 плюс 1", "5 канал", "Еспрессо", видання "Українська правда" (журналістам заборонений в'їзд до РФ та Білорусі) та інших звичних критиків Росії та особисто в В.Путіна.
Як так може бути?...
Отже, як і раніше, дотримуюся точки зору, що вірусна атака – це або політичний протест якихось українських несистемних опозиційних груп (приурочений до Дня Конституції), або прояв олігархічних війн.
Чи могли тут бути російські хакери? Могли. Чому їх не могло бути у першому випадку, коли вже декілька років громадяни Росії воюють на Донбасі на боці України?... І, до речі, в Україні багато з них належать до опозиційних до української влади груп, організацій.
У версії з олігархічними війнами ймовірність залучення російських хакерів значно зростає.
Крім двох названих є ще дві версії. Обидві пов'язані з концепцією маніпулятивного управління та керованого конфлікту. Одна з цих двох версій: хакери російського походження (на замовлення чи без замовлення з боку керівництва РФ) здійснили атаку, щоб спровокувати нове зростання конфліктності в Україні. Як це було в США: сама спроба кібервтручання під час виборів, яка залишила "сліди", спровокувала суттєвий конфлікт всередині політичної еліти США. Конфлікт триває з високою інтенсивністю вже майже рік, а втрачає від цього вся країна.
Володимир Воля
