Один вчений колись написав статтю під назвою "The Unreasonable Effectiveness of Mathematics in the Natural Sciences" (на вікіпедії є про це) перекладається приблизно як «Незбагненна ефективність математики в природничих науках». Там він констатує що це типу диво, що математика така корисна для природничих наук. На ютюбі є серія роликів на яких сучасні вчені роздумують на цю тему і з різним успіхом намагаються пояснити це «диво».
Математика вивчає людське мислення. Це не онтологія, а епістемологія. Люди думають не тільки про зовнішні речі, але і про власне мислення, рефлексують. Думають вони про це від природи на різних мовах. І якщо ваша внутрішня мова схожа на мову математики, то ви будете добре розуміти математику. А якщо не схожа, то вам не пощастило і ви потрапите до тієї категорії людей, які не мають здібностей до математики. Хоча, як на мене, тут лише проблеми перекладу і це завдання для педагогів: адаптувати математику для розуміння різними учнями. Але я відволікся. Так от, що там у нас в мозку? Десятки мільярдів нейронів — простих клітин, які з'єднані між собою і поводяться дуже просто, а складність досягається завдяки зв'язкам. Але ж це те саме що і у природі навколо нас. Навколо нас дуже багато простих тіл, які намагаються поводитися якомога простіше і взаємодіють. Ця взаємодія приводить до ускладнення їх поведінки.
Як на мене, «незбагненна» ефективність математики насправді цілком збагненна. Якщо вивчаєш щось принципово схоже на природу (свій мозок), то виробиш техніки, які згодяться і для вивчення самої природи. Більше того, мозок тому і мозок, тому і розуміє що відбувається навколо, бо в ньому всередині відбуваються принципово схожі процеси.
Тепер трохи до політики. Політичне і економічне життя країни складається з простих мотивів простих людей, які просто хочуть матеріального достатку реалізовуючи свої таланти (або власність). Складність виникає тільки через те, що тих людей мільйони і вони взаємодіють. Щоб розуміти політичне і економічне життя країни потрібен «мозок», потрібна велика мережа простих діячів, які спілкуються. Це ж і є парламент. Я знаю що це непопулярна думка, але депутати мають бути пов'язані з групами інтересів. Вони мають говорити про інтереси груп, які їх підтримують (отак от явно, бізнесу пана Новінського потрібно ..., а бізнесу пана Коломойського протрібно ...). Відкрито і на камери. На засіданнях і в комітетах. Тоді буде вироблятися розуміння. Різні групи будуть краще розуміти поведінку і потреби (інтереси) інших груп. І зможуть ефективніше співпрацювати. Думаю що це і так відбувається, але не публічно. Тому найчисельніші групи інтересів (вчителі, лікарі, хронічно хворі, тощо) знаходяться за бортом цього процесу. І замість того щоб включатися в процес спілкування і партнерства, вони хочуть виключити з цього процесу і всіх інших. Це дуже трагічна помилка. Суспільство ставиться до свого парламенту гірше ніж парламент того заслуговує і замість того щоб приєднатися до парламенту, хоче його подавити і ліквідувати. Хоче знову на ті самі граблі, звалити всю владу в одні руки.
