Саме таке питання я задав вчителю англійської, що приїхав до нас з Британії. Бо мені дійсно не зрозуміло звідки ця аксіоматичність того, що щось з нами не так, тим більше з уст іноземців.
Але спочатку дісклеймер.
Ви розумієте, на певному етапі розвитку ви вважаєте свою власну думку цінною і бажаєте її донести до всіх оточуючих. Але потім ви дорослішаєте і розумієте, що таких думок повно, а ви по темі прочитали, дай боже, одну книжку і вже вважаєте себе експертом. А життя вам кожен день натякає, що знаєте ви ніц, і навіть на власних помилках не вчитесь.
Тому найрозумніше в цій ситуації — взагалі нічого тут не писати. Але хтось має це сказати, а я надто лінивий щоб гуглити і шукати ким і де, і цього разу дозволю собі діяти не раціонально.
Ви можете зі мною не погоджуватись і написати своє «а насправді» в коментах, таке часто буває, що в коментах більше сенсу ніж в самій статті.
Тож поїхали.
По-перше, мені не зрозуміло звідки взялась ця жертовність. Є якась потреба зробити себе жертвою і на цій підставі вимагати до себе особливого ставлення. Це не є особливою рисою українців чи радянського народу. Таке дуже люблять євреї. І феміністки. І купа різних ЛГБТ.
Кожна доросла людина (так мені здається) розуміє, що світ їй нічого не винен, і навіть більше: хоче її пограбувати, принизити і вбити, кожного дня. І це її особиста проблема знайти де жити, що їсти і як не померти від пневмонії.
Пенсіонерам і бюджетникам нема за що жити? Чия це проблема? Пенсіонерів і бюджетників. Це дійсно сумно, коли люди довірились і вкладали свої сили в стаж, поки тисячі поколінь гомо сапіенс інвестували у власний статок і нащадків. Тут варто зайвий раз зазначити, що якщо вам здається, що ви знаєте щось краще, ніж вся історія людства, то ви або фігура рівня Ньютона чи Менделєєва, або вам таки здається.
Так от, це сумно, але зовсім не цікаво. У мене може бути чисто християнське бажання щоби люди не жили за межою бідності, але... Якби вам запропонували самим визначити скільки відсотків від зароблених грошей ви хочете віддати пенсіонерам, то скільки би ви віддали? Ну щоби дідок, якому відрізало пальці на заводі, міг випити дешевої горілки.
Насправді немає значення скільки, бо це буде записано в витрати «на благодійність», що в принципі забаганка для людей з достатком і робиться для іміджу, перед людьми, а може перед Богом, а може просто перед самим собою. Ви розумієте, благодійність, не закон природи чи конституційний обовязок.
Тому коли держава у вас відбирає силою через податки під приводом того щоб виплатити пенсію, то вас має цікавити лише «відбирає силою». На дачу депутату чи на пенсії — це цікавить лише пенсіонерів. Можна не платити податки і нічого за це не буде — не платіть. Єдина правильна відповідь.
І з таких міркувань одразу стає зрозуміло наскільки абсурдно малювати себе жертвою можновладців корупціонерів, які замість того щоб врятувати населення від бідності, накопичують статки. Бо вони знають що можна і нічого не буде, а ви вірите в свою жертовність. Якщо ви бачите себе жертвами, то навіщо вам давати панувати, як співається в гімні.
Інший яскравий приклад жертовності це війна на сході. Росія на нас напала, і Європа, якої ми так прагнемо, має кинутись нас рятувати. Знаєте, я би добре задумався, якби мені запропонувати вкласти в гроші у вирішення територіальних конфілктів на сході Нігерії. Перше, що мене цікавить, — це що може дати Нігерія у відповідь на мої витрати. Україна може дати Європі ринок, тобто десятки мільйонів покупців. Вона його і так віддасть. Так, Європа втратила мільйон покупців в Криму і ще кілька на Донбасі. Жаль, але не так багато. Росія втратила купу покупців палива в Європі і потенційних покупців різних товарів в Україні. Ви просто баланс порахуйте. Європа грає грамотно і завжди рада показати свою стурбованість і занепокоєння, закликати до перегорів і так далі, але будь-ласка без війни. Бо Європі треба покупці з грошима, а гроші люблять ті місця, де тихо і спокійно. І вони дійсно зацікавлені щоби зробити нам тут гарно, щоб ми змогли заробити гроші і купити їхні товари, які вони зроблять на нашій же території з наших ресурсів.
Якось дуже багато тексту виходить. Коротко резюме: перестаньте думати як жертва, думайте як жива істота, яка або пристосовується до навколишнього середовища, або мігрує далі. Такі тут правила гри, тут є свої проблеми і свої можливості. Не подобається? Ніхто не тримає, в Польщу потрібні прибиральники.
По-друге, який ідеальний сценарій розвитку України ви бачите? Здійснити теракт, вбити всіх можновладців, набрати чесних людей, підняти зарплати і рівень життя. Ви таке де останній раз бачили в історії? Це виходить якийсь Третій Рейх, а не Україна.
Була купа радянського майна, його роздали людям, які поняття не мали що таке капіталізм, ті, хто перші зрозуміли що до чого скупили це майно за бесцінь і тепер називаються олігархи. Який альтернативний сценарій? Завод буде будувати сучасні воєнні кораблі і приносити дивіденди купі акціонерів? Чи все ж таки завод буде робити яхти для олігархів і приносити гроші олігарху?
Я розумію, що воно класно поставити галочку і очікувати, що передвиборні обіцянки збудуться. Але знову ж таки кому це вигідно? Поки народ готовий вибирати тих, хто обіцянки не виконує, нема сенсу щось робити взагалі.
Тут прошло два десятки років і виявляється, що при Кучмі, якого так не любили, багато правильних речей робилось. Можна багато говорити, але є проста табличка: https://bank.gov.ua/control/uk/publish/article?art...
Щоб ви розуміли, для Великобританії ці цифри будуть десь 0.25%
Можете мене вважати оптимістом, але я дісно вважаю, що є повно грамотних людей, які роблять свою справу. Ви не знаєте їх імен, вам не показують їх по телевізору. Однак вони знають і вирішують купу тих речей, про які ви навіть не здогадуєтесь.
По-третє, кого не влаштовує освіта і медицина?
У всі часи було так, що кожен сам несе відповідальність за свою освіту/здоров'я і своїх дітей.
Кваліфіковані люди є, хороші заклади є, все можливо були би гроші.
Я вчився в ЗОШ в Київській області. 800 учнів. В мене була можливість скласти всі екзамени на відмінно. В мене була можливість поступити в накращий заклад по моїй спеціальності (рівня ЗОШ було трохи замало, довелось математику підтягувати індивідуально, але фізику я сам вивчив, по лекціям з довузівської підготовки). В мене була можливість закінчити навчання і влаштуватись по спеціальності. Батькам довелось потратитись на зошити, книжки (в тому числі дорогі англійські, які нічому мене не навчили), на довузівську і так далі.
По спеціальності мене ніц не навчили. Але в мене був доступ до таких же студентів як я, до людей які щось розуміють і до академічної сфери в цілому. Те, наскільки я добре роблю свою роботу, цілком залежить від тих книжок, що я сам прочитав, і тих відповідей, що отримав від людей на власні запитання.
Чи варто моє навчання тих грошей, що за мене платила держава? Ймовірно ні. Варто мені було потратити там шість років перш ніж отримати професію — так.
Батьки мої собі могли це собі дозволити. Але щоб ви розуміли, ноутбук я собі сам купив. Було таке, що в університеті позичати доводилось, свого не було.
По медицині гірше, але по великому рахунку мене би мали вже закопати в землю з моєю хворобою. Але тим не менше поставили діагноз, призначили ліки, а далі вчишся з інтернету як з цим жити. Батьки змогли собі дозволити. Я не думаю що це їм було просто, але тим не менше.
З медициною біда в тому, що вони лікують по книжкам. Ніхто (майже) не буде брати на себе відповідальність лікувати не по підручнику. А там принцип наступний: сьогодні ми тебе з того світу дістанем, а якщо завтра в тебе через це печінка відмовить, то на це інший підручник є. І на цьому стоїть вся медицина західної цивілізації. Лікуватимуть на весь гаманець.
Але. Інколи треба з того світу дістати, і таки дістають. А ви хочете щоб при цьому ще безкоштовно? Бо так в конституції написано.
Четверте. Мене багато людей не зрозуміють, але що таке власне Україна.
Для мене це виглядає як периферія імперії (Російської чи Австрійської, а по великому рахунку СРСР), якій наспіх написали історію і подарували незалежність. Отак просто подарували. Я не розумію кому прийшло в голову створюти націю, у якої гімн починаєть зі слів «ще не вмерла». Ви просто порівняйте:
https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%B8%D0%BC%D...
То все класно, що Русь була Київська, але спільного там тільки географія, ви мене пробачте. І ДНР по великому рахунку не відрізняється від держави Хмельницького. Такі самі польські сепаратисти, що прийшли до Росії, але значто крутіші, бо козаки. Вони то крутіші, але сепаратистська суть їх така сама.
Але тут починаються нюанси. Є білоруси, які можуть не знати білоруської мови. У них державна російська, а все інше для позакласного читання. У них бацька, який може їх приєднати хоч до Китаю, але чарку і шкварку має дати. Є росіяни, які вже давно не імперія, але все ще протистоять західному імперіалізму. Від інших націй хочуть щоб їх просто любили і поважали. Живуть ще досі при царях, як Путін скаже так і буде.
І є українці, які зробили майдан в 2004 (як і свого часу купа інших країн радянського блоку), розчарувались і не виріли, що другий майдан можливий. Зараз уже ніхто не сумнівається що третій майдан буде. Влада на посту поки їй дозволено. І інтернет закривати доведеться значно обережніше, ніж в Росії.
І найкраще тут те, що вам не доводиться самим все робити. Хтось уже без вас пішов на майдан за вашу свободу, хтось уже замість вас пішов воювати за незалежність. Все що від вас вимагається це просто добре робити свою роботу.
І тут вже не важливо проплачений був майдан чи ні. Люди вже побачили що це можливо. Просто під кулями снайперів. З'являється завтра лідер і все в нього вийде, ніякий ляшко чи юля конкуренції не складуть. Чи настав його час?
Це даремна справа дарувати нації незалежність. Нація сама має її здобути. І це те, що без Путіна довелось би робити значно пізніше.
П'яте і останнє.
У західного світу купа проблем. На мій погляд, його чекає те саме, що сталось в Київській Русі в 13 столітті. Поки вони будуть розбиратись якими займенниками називати трансгендерів на сцену вийдуть араби і китайці.
В Київі тут просто аномальна концентрація білих людей на душу населення. І це зовсім не расизм.
В Києві тут всім абсолютно байдуже всі копірайти. Всі книжки і серіали можеш скачати.
Мені так здається, що в Києві ти можеш говорити абсолютно все, що ти хочеш і про кого хочеш. Удачі, десь в Європі сказати "arbeit macht frei". Я не знаю що буде, але виглядає як погана ідея. Якщо я тут завтра з радянським прапором по Хреащитку пройду, я не впевнений чи хтось мене взагалі зупинить і спитає що я роблю і навіщо.
Я не впевнений що люди дійсно хочуть, щоб їх завтра змушували бути ввічливим до інших людей лише на підставі їх расової приналежності, щоб їх штрафували за піратський контент, щоб їх обмежували відкрито виражате своє ставлення до чого завгодно. Це все західні цінності, без яких нас західна цивілізація не приймає.
Ви знаєте, я можливо не така скотина, як може здатися з цієї статті. В свої інверситетські роки і спілкувався зі студентами з інших країн. Я послухав від турків про те, які тут доступні дівчата, я послухав про те як чеченці зустрічали поранених в бою братів і не міг повірити як під обстрілом можна грати в футбол. Спілкувався з таджиками і киргизами, і вони будуть раді зі мною зустрітись, і я з ними. І мене власне не цікавить чиясь сексуальна орієнтація.
Просто різниця є. Коли люди інші, то вони інші. І кожен хоче до свого стада.
А ще нас вчили багатьох речей, яки виявилися відвертою брехнею. Я би радий виправдати ту точку зору, що ляхи і москалі то окупанти, а козаки герої, розбити все на чорне і біле, добро і зло, але не маю жодного аргумента. Були пожежники в Чорнобилі, вони герої, такі самі люди як і ми, яким не пощастило. Українці вони були чи радянські люди? А може посто люди?
