Насамперед висловлю співчуття рідним та близьким Ірини Ноздровської.
З вашого дозволу опублікую власні попередні висновки.

Спочатку факти.

1. Сьогодні, 8 січня, о 12:15 поліція оголосила те, що вважала секретним на тому тижні. Різниця між цими датами – у тому, що минулого четверга, 4-го, все це було повідомлене громадській ініціативній групі очільником Нацполіції Київської області Дмитром Ценовим як «таємниця» слідства (у слідчих діях беруть участь одночасно від 200 до 300 правоохоронців, слідство просунулось вперед та має певні речові докази, досі ніхто не затриманий, підозрюваних нема, й нема розуміння, чи то був колективний, чи особистий злочин, кваліфікація провадження поки що — навмисне вбивств і пізніше це може бути перекваліфіковано). Адвокати, які входять до ініціативної групи і співпрацюють з сім'єю загиблої, повідомили про фактичну відсутність зворотнього зв'язку з поліцією (слідчі органи не надають їм матеріалів провадження для ознайомлення, на три клопотання щодо ознайомлення з матеріалами не дано жодної відповіді), натомість поліція звітує про ефективну взаємодію з цими адвокатами.

2. Майже через дві години після вищезгаданого брифінгу ініціативна група, яка мала би контролювати перебіг розслідування вбивства, була проігнорована слідчими по факту інформаційного витоку журналістові Айдеру Муждабаєву, котрий поспішив вже о 13:55 оприлюднити інформацію про затримання «вбивці» (цитую його формулювання дослівно, заключивши слово в лапки), не зважаючи на те, що можливі спільники злодія можуть скористатися цим (наприклад, втекти чи знищити важливі речові докази). А пізніше, приблизно о 17:00, директор департаменту комунікації МВС України Артем Шевченко підтвердив затримання підозрюваного, очевидно, розуміючи, що відмовчатися далі не вийде. Слідом на сайті МВС з'явилася розширена інформація.

3. На важливості розкриття вбивства Ірини Ноздровської, наголосили провідні світові ЗМІ (BBC, Theguardian, Deutsche Welle). Посольство Сполучених Штатів висловило співчуття близьким та родині загиблої. Натомість протягом цілого тижня (від моменту знаходження тіла Ірини, 1 січня, й дотепер, 8 січня) ані Міністр МВС України Аваков, ані Генпрокурор Луценко, ані український Президент Порошенко не звернулися до сім'ї Ноздровської і суспільства в жодний публічний спосіб. Їхня позиція лишалася невідомою, аж допоки 8 січня о18:23 на твітері Авакова, який відпочиває в Італії, не з'явилося повідомлення про розкриття злочину.

Висновки.

1. Проблема відсутності інстанцій справедливості та низької ймовірності розкриття злочинів турбує більше український народ та міжнародну спільноту, ніж чинну владу української держави.

2. Передчасний витік таємниці слідства може свідчити про внутрішні проблеми в середовищі слідчих органів (острах розвалу справи, недостатність доказів, незадовільна якість зібраних матеріалів, взаємна недовіра, тощо), а також про неспроможність поліції співпрацювати з громадськістю, що називається – недоговороздатність. Реформована поліція досі не створила ані ефективного відділу комунікацій та інформаційної політики, які би дозволили суспільству отримувати достовірні дані з єдиного джерела. Про культуру комунікації з громадськістю вже навіть не йдеться.

3. Постмайданівське атомізоване громадянське суспільство, попри взаємні претензії та недовіру, спромоглося на дієвий тиск, що спричинив безпрецедентну мобілізацію ресурсів правоохоронних органів та глобальний контроль ЗМІ. Це свідчить про те, що суспільство усвідомлює як спільні проблеми, так і єдину мету.

4. Справа Ноздровської далеко виходить за рамки її вбивства. Це також – справа покарання правоохоронців, які фальшували речові докази по вбивству її сестри. Це, окрім іншого, – притягнення до відповідальності прокурорів, які саботували міри покарання Россошанського. Це, в тому числі, – справа системної бездіяльності поліції Вишгородського району, що є притчею во язицех.

5. Це вбивство лишатиметься навіки плямою на мундирі поліції, яка допустила непоправне. Та правоохоронці все ж отримали унікальний шанс відбілитися, відновивши частково довіру суспільства і довівши всі вищезгадані складові справи до логічного завершення – до суду з якісно зібраною доказовою базою. Якщо, знаходячись під посиленим контролем ЗМІ та громадськості, хоча би частина винних уникне покарання, цей іспит Національної поліції можна вважати остаточно проваленим.