Сьогодні вирішальний день, який реформаторські кола пов'язують з очікуванням чергової перемоги над корупцією. У Верховній Раді заплановано прийняття законопроекту № 4738-д, що, на переконання керівників TIU та юристів Центру Протидії Корупції модернізує систему публічних закупівель і припинить схеми на Прозорро. Саме в ці хвилини, як вони анонсували артилерійськими залпами публікацій, вирішується доля схем у системі державних тендерів.
Тим, хто спостерігає за звитягами лицаря по імені «Прозорро» і вірить у те, що той каже, все зрозуміло. Пересічному глядачеві здається, ніби ось-ось реформатори викують гострий меч для страти королеви соціального порядку – корупції. І на трон суспільних відносин зійде чесність та прозорість. Настануть єдині ринкові правила. Конкурентність переможе монопольні змови. Держава, яка заощаджувала багато завдяки таким прогресивним компаніям, як Трейд Коммодіті, відтепер виграє ще більше.
Однак така ідилістична картинка дещо не співпадає з висновками НАБУ, котре висунуло підозру номінантам на приз Прозорро у нанесенні збитків державі на суму 149 мільйонів, оголосивши їх в розшук.
А ЗМІ, які дослідили, що ініціатором того самого «антикорупційного» законопроекту № 4738-д, є «смотрящий» Яценюка у парламенті Андрій Іванчук, сфера інтересів якого в бізнесі поширюється на виробництво цукру, торгівлю паливом, сільське господарство і ЗМІ.
Тож давайте розбиратися: що змінить законопроект № 4738-д, ініційований «смотрящим» та потужно пролобійований антикорупційною спільнотою? Для цього пройдемося по всіх етапах державних тендерів, на яких виникає корупційний схематоз.
1. Етап підготовки тендерної документації На цій дистанції тендерного марафону закладаються дискримінаційні умови «чужим», і дається зелений коридор «своїм». Умовами тендерної документації, складеної у довільній формі, заздалегідь визнають переможця, який, на відміну від інших, забезпечить всі документи, стандарти, якість, зразки тощо. І, хоча заступник міністра МЕРТ на початку 2016 обіцяв розробити електронні специфікації (інструмент стандартизації тендерної документації) протягом року, цього не сталося ані торік, ані у 2017.
Внаслідок дворічної бездіяльності держави у сфері функціонального вдосконалення Прозорро, на цьому етапі тендерів прокручується більшість схем (їх налічуються десятки), а нормативно-технічного рішення проблеми досі нема.
2. Етап оголошення тендеру. Схемщики ховають тендери або домовляються про те, щоби інформація про них не була публічною. В заголовку тендеру можуть поміняти букви кирилічні на латиницю, а назву конкретного виробу – на абстракцію. Таким чином відшукати тендер, що відповідає певному профілю, фізично не можливо. Наприклад, швабри для лікарні називають «пристроєм з утримувачем», клеми для рельсів – металево-гумовими виробами, «папір» міняють на "nanip" тощо.
3. Етап визначення переможця. У військовій темі за «небажаного переможця» береться військова прийомка, котра «перевіряє» не лише технологію та якість, а ще й ціну. І тут «чужих» викидають без церемоній. У цивільній сфері, коли «чужий» перемагає, до його документації тендерна комісія так прискіпливо придивляється, що одна лише опечатка дає привід для дискваліфікації. Також вільне трактування тендерних умов, нестандартизованих процедур дозволяє ставити палки в колеса всім, хто «не свій».
4. Етап оскарження в АМКУ. Тут вільно себе почувають рекетири, які навмисно закидують скаргами АМКУ і цим шантажують переможців. Також АМКУ може ігнорувати ті скарги, що мають юридичні дрібні недосконалості.
5. Етап коригування ціни/послуг в ході виконання договору. Під час проведенні тендеру перемогу віддають компанії, яка виставила найнижчу ціну товару/послуги. Після укладання контракту з постачальником прописують у додаткових угодах зміну ціни (традиційно у бік збільшення) або обсягу послуг (у бік зменшення). Найсвіжіший кейс – скандальні тендери Міноборони. Той самий випадок, коли Трейд Коммодіті наніс збиток державі близько 150 млн, хоча цю ж компанію було удостоєно звання «постачальник року» за версією Прозорро. Складно пояснити таку мотивацію посадовців МЕРТ, як і їх незацікавленість у пріоритетності змін правил щодо додаткових угод.
Та перейдемо до суті самого законопроекту № 4738-д. Наведу нижче лише один фрагмент його нововведення
Стаття 71. Порядок здійснення моніторингу публічних закупівель
1. Моніторинг закупівлі здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його територіальні органи (далі – органи державного фінансового контролю).
Моніторинг закупівлі здійснюється протягом проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю та його виконання.
Моніторинг закупівлі не проводиться на відповідність тендерної документації вимог частини четвертої статті 22 цього Закону.
2. Рішення про початок моніторингу закупівлі приймається керівником органу державного фінансового контролю або його заступником за наявності однієї або декількох таких підстав:
1) даних автоматичних індикаторів ризиків;
2) інформації отриманої від органів державної влади, органів місцевого самоврядування про наявність ознак порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель;
3) повідомлення у засобах масової інформації, що містять відомості про наявність ознаки порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель;
4) виявлених органом державного фінансового контролю ознаки порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель в інформації, оприлюдненій в електронній системі закупівель.
Висновки
1. Закон, після внесення поправки, напряму заборонятиме органу державного фінансового контролю моніторити відповідність стандартам тендерної документації. Та й самих галузевих стандартів складення тендерної документації, як обіцяно Максимом Нефьодов у 2016, досі нема. Як можете переконатися з власної практики та чисельних публікацій у ЗМІ, саме на маніпулюваннях у тендерній документації росте айсберг схем, верхівка якого у вигляді моніторинг-проекту Дозорро, ледь помітна суспільству.
2. Дані автоматичних індикаторів ризиків, згадані у законопроекті, не визначені законом, і ними як завгодно можна оперувати, що зараз і відбувається.
3. Закон обмежує канали повідомлення про виявлені схеми. Він не дозволяє громадянину без спеціального статусу, наприклад блоггеру, повідомити про виявлене шахрайство. Для того, аби державний моніторинг звернув увагу на зловживання, ви маєте буту журналістом, держслужбовцем або учасником торгів.
4. «Прозорро» не є автоматизованою електронною системою. На функціональному рівні це – фотохостінг (система управління абстрактним символьно-графічним контентом), в який завантажуються скан-копії прошнурованих штампованих мокрими печатками договорів, що не піддаються електронному (логічному, лінгвістичному, математичному, фінансовому) аналізу. В системі не існує автоматизованого моніторингу додаткових угод, вона не звіряє по реєстрах пов'язаних осіб (як це, наприклад, реалізовано у базах YouControl).
5. Прозорро знаходиться поза законом (система не отримала сертифікат КСЗІ, як колись е-декларування), а отже пошкодження чи злам системи, підміна електронних протоколів (є прецедент) не нестиме ніяких юридичних наслідків і дані системи не можуть бути судом визнані як факти.
P.S. Лауреат Нобелівської премії з економіки Дуґлас Норт у своїй книзі «Насильство і соціальні порядки» розглядає роль корупції в природніх державах на прикладах Франції епохи XVII ст. та сучасної Росії. Він пише «Природні держави не хворі. У природних держав є своя власна логіка; вони не дисфункціональні. Хоча вони і менш стійкі до шоків, здатні знаходити внутрішні резерви для виконання як мінімум двох основних функцій будь-якого суспільства: підтримання стабільності і порядку. З точки зору норм і цінностей порядків відкритого доступу природні держави можуть представлятися корумпованими, але ця корупція є суттєвою частиною функціонування соціального порядку».
І якби перед нами стояла задача тримати рамку існуючого соціального ладу, лишаючи корупцію як інструмент підтримання стабільності і порядку, тоді цілком зрозуміло, чому потрібно прийняти законопроект № 4738-д. Бо з моменту його ратифікації корупція, яка була причиною державного недогляду, буде легалізована. І тоді, перефразовуючи ритуальний вислів, що лунав при коронаціях у Франції, ми би вигукнули: «Корупція померла. Нехай живе корупція!».
Але перед країною Майдан Гідності поставив інший порядок денний – створення нового суспільного ладу, нульової толерантності до корупції, старт соціальних ліфтів, залучення громадян до моніторингу і державного управління.
