Відповім всім, хто вважає, що #ДеньКонституції не може бути святом, тому що... цей день не несе ніякої цінності, на вулицях нема парадів, ніхто нікому не покладає квітів, працюють водії маршруток та касири супермаркетів, військові та поліцейські, пожежники та лікарі швидкої...

Для мене День Конституції – це:

1. День декларування моїх прав, які я можу вимагати, якщо вони порушуються.

2. День декларування неможливості узурпації влади лідерами держави. І ті, хто нехтував цим принципом, вже отримали оцінку суспільства.

3. День юридичного закріплення територіальної цілісності. [Крим – це Україна. Крапка. Відносно цієї точки відліку і будуть відновлюватися межі нашої держави.]

4. День передачі влади її носію – народові, що він і реалізував під час Майдану. День декларації прав громадянина.

5. День закріплення принципу верховенства права [ознака демократичності держави] на противагу верховенству закону [ознака тоталітарності держави]

6. День надання моїй рідній мові статусу державної.

7. День декларування прав всіх мовних і культурних, національних груп, які населяють Україну.

8. День взяття державою відповідальності за дотримання законів і прав, життя, екології, грошової політики.

9. День визначення державних символів.

10. День надання державі статусу суб'єкта міжнародного права, який приймає міжнародні договори як власне законодавство.

Безперечно, наша держава надто слабка, щоби виконати всі свої зобов'язання перед громадянами. Корупція роз'їдає країну зсередини, роблячи її беззахисною перед ворогами. Демократія більше лише на папері, ніж у реаліях, а у владі опиняються не ті, кого вибрав народ... Але, дорогий народе! Хто заважає взяти конституцію і крок за кроком повернути права, у відповідності до цього основного закону? Хто, як не народ несе хабарі наверх? Хто нам заважає розмовляти тією мовою, яка нас відрізняє від папуасів і долучає до світу Шевченка, Франка, Сковороди, Ліни Костенко, Стуса, Любомира Гузара та багатьох інших світочів?... На підставі чого ми будемо повертати Крим, якщо Конституція – не подія, варта навіть відзначання? Чому, щоразу, прикладаючи руку до серця під час виконання Гімну, ми не згадуємо вдячно тих, хто закріпив на державному рівні його разом з тризубом і прапором? Все це, кажете, не має значення? Звичайний, говорите, день?

Так, у цій Конституції є слабкості, недоліки. Вона, в поточній версії, вже не та, хвора, «дякуючи» тим, хто її ґвалтував стільки років. Та якбий була ще «та», вона вже відстала від життя, вона морально застаріла і потребує трансформації. І якщо її оживити хоча би в уяві, дозвольте запитати: що у цивілізованому суспільстві роблять з жертвами ґвалтування, ігнорують чи закидують камінням, або рятують, лікують? То що ми, як цивілізація, маємо робити з власним Днем Конституції?

І нехай день Конституції ще не став народним святом, від цього вона не припинить бути основним законом, точкою відліку. А можливо, й, у недалекому майбутньому, цей день стане більш значущим за інші державні свята, і не лише у нас. Для довідки. Дні конституції святкують:

– Канада. Назва свята «День Канади»
– Данія. Назва свята «День Конституції»
– Австралія. Назва свята «День Конституції»
– Індія. Назва свята «День Конституції».
– США. Назва свята «День Конституції».

А також багато різних країн.