Частина 1
В цій частині загальний, короткий розгляд питання про хаос, а в другій розглянута одна дуже важлива складова хаосу, з якою, як і з іншими складовими, необхідно боротись. Боротьба з іншими складовими хаосу є окремими питаннями.
Читайте статтю до кінця. Все важливе і багатьом може бути корисне.
Розвиток держави, особливо в наших занедбаних умовах має проводитись по чіткому плану. Але в нас в країні хаос. Не можна сказати, що в нас у всьому хаос, але хаосу (притому дуже шкідливого) дуже багато.
Хаос в нас многогранний — має багато складових і вкрай шкідливий. Не можна сказати, що з ним зовсім ніхто не бореться і не боровся. Але системно не боролися. А хаос, в наших умовах, загрожує цілісності і навіть існуванню нашої держави. Також хаос є головною причиною виїзду Українців на Захід з неповерненням і можливої демографічної катастрофи. Хаос не дає країні розвиватись і всебічно зміцнюватись.
Розвиток держави має проходити по плану з обов'язковим розумінням причино наслідкових зв'язків, з урахуванням можливих небезпек, в тому числі зовнішніх. І важливо розуміти, що демократія — це не хаос, а хаос не є демократією.
Головний обов'язок політиків — боротися з хаосом і переводити країну до правильного порядку через продуманий план. Нажаль, не всі (м'яко кажучи) з них в цьому зацікавлені. В тому числі і з таких хто намагається показати себе дуже дієвим і патріотичним. Декому в хаосі легше вирішувати свої власні інтереси. Та й далеко не всі з політиків мають розуміння такого порядку, в тому числі ті хто гіперактивний в політиці, прикидаючись всезнайками.
Прості громадяни теж повинні боротись з хаосом в собі і мати розуміння хаосу і порядку в державі, щоб краще оцінювати політиків і впливати на них. Правильні дії, правильний вибір на виборах залежить від таких знань. Українцям необхідно мати критичне мислення. А краще щоб ще й стратегічне. А активісти і політики без стратегічного мислення – це для нас шлях до катастрофи. Простих громадян правильному мисленню і розумінню того що відбувається повинні навчати політики і журналісти, але в цьому питанні теж хаос.
Складова хаосу, яка тут розглядається, дуже впливова. Цю складову необхідно розуміти кожному Українцю. Бо вона дуже шкодить як суспільству так і сім'ї. Є й інші дієві складові хаосу крім цієї. Але то окремо.
Частина 2
Розгляд складової хаосу з важливим прикладом.
Важливо знати, що критика інших людей в радикальній формі часто приводить до набагато більшої шкоди і хаосу (як для держави так і для окремих людей) ніж те в людях, що критикується. Притому, дуже часто критикують по надуманим мотивам, бо в багатьох людей потреба «аби щось критикувати» міцно закладена різним чином в його програмі поведінки (в психіці). Але, нажаль, намагання прогнозувати наслідки своїх дій, в тому числі радикальної критики, далеко не у всіх закладено в програму дій. Необхідно вміти і бажати прогнозувати наслідки своїх дій і прикладати зусилля, щоб видаляти зі своїх звичок шкідливе.
Кожна людина хоче повагу до себе. І дуже погано відноситься, коли хтось намагається його принизити. Тому критикувати треба обережно, щоб не нашкодити. А в багатьох ситуаціях може і взагалі краще утриматись від критики і обережно пояснювати свою позицію чи взагалі промовчати. Це відноситься до спілкування взагалі — як в суспільстві так і в сім'ї. Бо необережність в критиці може підривати як сім'ю, так і суспільство. Особливо якщо це робиться дуже активно і напористо. Так як це може викликати сильне протистояння, можливо з переходом точки неповернення. Де тільки можна, в діях проти хаосу, треба боротись не проти людей, а намагатись безконфліктно коректувати їх неконструктивні чи деструктивні дії.
Поясню ще через приклад про шкоду радикальної критики.
В прикладі я намагався не принижувати нікого, а тільки аналізувати неправильні шкідливі дії, щоб ті хто прочитає статтю намагались не робити таких помилок. В прикладах, на мій погляд, доволі добре аргументовано*.
Приклад
Вибачаюсь, що цей приклад на основі дій вже померлої людин, але її «ідеї» живуть і в інших людях і в політиках в тому числі. Багато людей, в своїх діях, орієнтуються на цю людину. Цей приклад відноситься до Ірини Фаріон і її публічних висловлювань. Але і без орієнтації на цю людину є дуже багато людей, які мають, в тій чи іншій степені, подібні риси. Тому цей приклад може допомогти і комусь із них побачити суть своїх помилок і негараздів через розгляд помилок Фаріон. І щось міняти в своїй поведінці. Якраз для цього написаний цей приклад.
Погано, що багато Українців не говорять Українською мовою. Але називати їх ідіотами і що вони, а також всі Маші і Лізи мають виїхати, є набагато гіршим, особливо в наших умовах. Не можна так критикувати, бо такі твердження неконструктивні і вносять хаос, якого в нас і без цього багато. І ще треба відмітити відомі її висловлювання про українських воїнів, які говорять російською мовою. Наміри правильні (захист мови), а методи неправильні.
Такі дії Фаріон могли (а її послідовників можуть) багатьох, не зовсім стійких українців, відвертати від України й навертати у сторону Московії. А треба навпаки – якомога більше не зовсім стійких українців намагатись робити стійкими.
І найголовніше з усього, що Українцям вкрай необхідно об'єднуватись і це кожен Українець має розуміти, тим більше ті хто стверджують що вони патріоти. Треба цінувати кожного Українця і створювати найкращі умови для входження максимальної кількості Українців в об'єднання. Навіть якщо хтось із них, з якоїсь причини, говорить не на тій мові. Разом ми сильніші. А чиїсь дії, які сприяють відвертанню якоїсь частини українців з некритичними недоліками (навіть одного) від об'єднання мають бути недопустимими і твердо засуджуватись суспільством. Ясно, що це не відноситься до тих українців, які вихваляють ворога чи наводять ракети ворога на цілі і т.п.. А також до корупціонерів.
Про конкретну аргументацію Фаріон (яка легко спростовується) про те — чому вона вважала — нащо потрібні такі різкі висловювання, показано нижче — в Доповненні в кінці цього прикладу.
Треба пояснювати Українцям про важливість говорити Українською мовою. Пояснюючи аргументувати, без намагання когось принизити і з повагою до людей. А тим хто так не вміє, то взагалі треба мовчати. Як аргументувати — є окремим питанням. Поміж іншим, в тому числі, наводити і наукові дані (доступні для розуміння звичайної людини і компактні), які підвищували б престиж Української мови серед людей.
І треба розуміти, що намагання декого принизити інших людей має також і егоїстичне коріння — підвищити себе в своїх очах і в очах інших, часто не розуміючи наслідки таких дій. Це може відбуватися і на підсвідомості, коли людинна не розуміє про егоїстичну складову своїх дій, але їй подобається свій внутрішній стан після «вдалого» приниження людини чи людей.
Якщо людина розумна як науковець в якійсь області знань, то це не гарантує, що вона розумна у всьому.
Ірина Фаріон, як науковець, напевно, була хорошим спеціалістом в деякій області знань з мови (я трохи проглядав її роботи – доволі цікаві). Але парадокс в тому, що вміння користування мовою, в якій вона спеціаліст, з її різкими висловлюваннями, нажаль, можливо, в чОмусь, було чи не нижче середнього Українця. Бо багато її публічних висловлювань діяли на розкол суспільства і в цьому були не конструктивними (а такого у середнього Українця точно нема). А це вкрай шкідливо для України. Кожна людина в чомусь робить помилки, а в неї такі помилки.
Нажаль, напевно, не було кому доступно їй пояснити. Хоча би так як в цій статті. Навряд чи вона б зразу згодилась, але, можливо, впродовж короткого часу в неї «переварилося б» і подіяло б. Хоча, можливо, далі знадобилось би ще й більш жорстке «пояснення» в її стилі. Бо в нежорсткому стилі аргументованість вона могла б сприймати як слабкість.
У сім'ї в неї, з її сторони, напевно, були такі ж самі форми спілкування з різкими висловами. В результаті — розлучення з чоловіком, сім'я розпалась. Я не кажу, що зі сторони її чоловіка все було добре, цього я не знаю, але з того як вона поводилась в суспільстві, її гостроязичну поведінку, по відношенню до свого бувшого чоловіка, легко уявити.
І свої, відпрацьовані нею на рівні сім'ї, руйнівні манери, які, напевно, зіграли велику роль в руйнуванні її сім'ї, вона перенесла на взаємодію з суспільством. І ці її форми висловлювань, також як і в сім'ї, мали неслабку деструктивну дію на суспільство. На грані руйнівної дії.
Якщо взаємини вдома є внутрішніми справами сімей, людям можна (і бажано) щось тільки рекомендувати, то в суспільстві держава повинна керувати і не дозволяти розводити шкідливий хаос. У всякому випадку державі, якщо щось не зупиняти, то потужно сказати своє слово в противагу для нейтралізації впливу. Намагання бути демократичними таке не виправдовує. Хаос — це не демократія. Але повинні бути достатньо чіткі критерії, щоб під приводом боротьби з хаосом не було переходу в диктатуру.
Доповнення до Прикладу
Фаріон пояснювала свої радикальні вислови тим, що треба сказати жорстко, щоб люди добре і скоріше зрозуміли.
Такий способ буває інколи правильним, але треба не зловживати таким способом. Треба розуміти що, кому і коли можна жорстко говорити, а що, кому і коли не можна. Не можна намагатись наводити порядок через створення хаосу (до якого приводять такі висловлювання, особливо в наших умовах). І необхідно вміти прогнозувати наслідки своїх дій.
Негнучкість і кофліктність називати безкомпромісністю, принциповістю, надаючи цьому позитивного смислу (що роблять дехто з її прибічників), є деструктивним*.
Мислення людини повинно бути з розумінням причино наслідкових зв'язків. Таке мислення має керувати діями людини. А присутність людей без такого мислення в політиці (особливо в наших складних умовах) має бути недопустимим. Навіть якщо вони виглядають великими патріотами. Притому лідери політики повинні мати рівень такого мислення дуже високим. Бо діяльність політиків без такого мислення веде до хаосу. А в наших умовах, хаос загрожує навіть існуванню Української держави, не говорячи вже про територіальну цілісність.
Політик, який зробив критичні помилки, які зашкодили країні, повинен бути видалений з політики назавжди, без повернення туди, навіть якщо хтось скаже що він вже виправився. Навіть самЕ його повернення може нашкодити, бо люди можуть пам'ятати його з його діями.
Дії людей мають бути налаштовані не на процес, а на результат, а можливий результат обов'язково має бути розрахований через розуміння причино наслідкових зв'язків. Бо така боротьба за мову може привести до глобальної шкоди для країни.
Платон говорив що справжня свобода вибору неможлива без знань та усвідомлення наслідків.
Також необхідно пам'ятати і розуміти вислів: «Політика — мистецтво можливого» і такі прислів'я: «Тихше їдеш — далі будеш» (це до того що Фаріон казала що треба щоб швидше зрозуміли) і «Сім раз відмір — один раз відріж».
Фаріон ці істини напевно знала, але чомусь не враховувала. Це було її помилкою.
Не було кому (в тому числі із політиків) чітко пояснити Фаріон про її помилки, хоча б так як в цій статті.
Сподіваюсь з'являться умови, щоб цю статтю прочитали багато Українців. Але від мене це не залежить.
Українцям (особливо етнічним, необхідно розумно об'єднуватись на приязні. Але і з українцями інших етносів теж треба об'єднуватись. Це прояв не слабкості, а сили. В тому числі необхідно робити так, щоб в «приязнь» включати і якнайбільше людей з територій, які на цей час окуповані. Дії Фаріон, м'яко кажучи, не сприяли такому.
Треба об'єднувати людей на приязні і на розвитку добробуту людей, то буде й мова.
Українцям необхідно поважати один одного. Українці — одна сім'я. Але комусь (зовнішнім і внутрішнім) хочеться зіштовхувати українців між собою. А дехто з українців піддаються на це.
Було б дуже добре коли б висновки з цієї статті були враховані в нашій ідеології.
Думаю, що ще в школі обов'язково має бути предмет де вчили б конструктивно себе поводити в сім'ї і серед людей. Такі знання важливіші ніж багато з тих знань, які даються в школі.
Примітки
*Дехто з тих хто не мають розуміння причино наслідкових зв'язків може бути в чомусь незгодним. Але кожен має право мати свою позицію і не зобов'язаний мати розуміння таких зв'язків. Бо не кожному таке дано. А дехто може бути не зацікавленим в правді.
**Треба розуміти, що якщо б в країні влада і політики поважали людей, то і пояснення про важливість говорити українською мовою сприймались би незрівнянно меншими проблемами, а може й без проблем.
Дехто вважають, що висловлювання Фаріон мали ознаки провокативних і тому вигідних Московії. І що тому, не виключено, що Ірина Фаріон була агентом ФСБ. І вважають, що ці її твердження небезпідставно можуть розглядатись і як навмисна провокація більшості жителів цілих регіонів.
Бо ті хто говорять російською мовою і яким подобаються імена Маші і Лізи не рівномірно розповсюджені по країні і їх більшість в багатьох великих регіонах.
На рахунок цього я нічого не буду говорити. Якщо вона й була агентом, то це могло тільки добавлятись до того що написане в Прикладі, але не заперечувати.
