Це частина 2 статті, перша частина якої опублікована недавно на цьому сайті . Тим хто частину 1 не читав переконливо рекомендується прочитати її, а потім продовжити цей текст. Там важливі пояснення по темі і один важливий приклад. Тут (в частині 2) приклади 2,3,4, які такі ж важливі.
Посилання на першу частину:
Частина 1 статті
Можливо комусь буде зручніше користуватись посиланням у такому вигляді:
https://site.ua/vitaliy.vaschenko/neobxidno-sistemno-borotis-z-skidlivim-dlya-krayini-i-lyudei-xaosom-odin-duze-vazlivii-napryam-dii-iygpnml.
Частина 2
Нагадаю. В цій статті в першу чергу розглянута складова хаосу — неконструктивна критика інших людей в радикальній формі, яка часто приводить до набагато більшої шкоди і хаосу (як для держави так і для окремих людей) ніж те в людях, що критикується. Така критика може приводити до ненависті, конфліктів, розколу в суспільстві, і в різних колективах (в яких відбувається), в тому числі в сім'ях. І часто приводить навіть до незворотного розколу. Така критика і її шкода розглядається у всіх прикладах статті.
Приклад2
Цей Приклад, як і Приклад 1 (він в частині 1), теж відноситься до випадків коли критика і намагання декого з українців публічно принижувати інших — є великою шкодою для людей і країни. Бо цим вони створюють хаос, колотнечу і ненависть серед українців. А це дуже вигідно ворогам і знижує колективний інтелект, організованість народу як одного цілого, руйнує моральну атмосферу.
Тут розглядається явище, а не конкретні люди. Це явище дещо розповсюджене серед впливових людей в Україні, серед яких є й публічні і активісти, імен яких я не називаю. І це явище дуже шкідливе. Розглянемо.
Заслуговує на повагу людина яка чітко виявляє свою патріотичну позицію і негатив відносно ворога.
Але український народ в дуже складній ситуації. У декого з патріотів рідний край опинився в окупації. У когось там опинились близькі родичі, куми, друзі, добрі знайомі, а дехто і самі там опинились. Тому багато із таких Українців не можуть публічно проявляти ненависті до загарбника (агресора).
Треба з розумінням і з співчуттям відноситись до таких Українців. Їм дуже складно.
(Це не відноситься до тих українців, які вихваляють ворога, чи наводять ракети ворога на цілі і т.п.. А також до корупціонерів).
Але дехто з українців, знаходячись в безпечних місцях, не маючи коріння на окупованих територіях, шукають зачіпок, щоб таких в чомусь критикувати. А дехто з них навіть намагаються посильніше їх зачепити. Наприклад, різко звинувачуючи, що ті «відмовчуються», чи не хочуть відповідати на запитання, які є явно провокативними. На додаток можуть намагатися знаходити ще якісь недостатні для такої різкої критики зачіпки, роздуваючи їх. Та ще й можуть назвати зрадниками.
Напевно теж є бездумна потреба когось принижувати. А хтось може й сподівається, що такі його дії можуть його розпіарити (начебто як принципового і непоступливого правдолюба і патріота) і дати йому можливість попасти в політику чи навіть в парламент. Але в результаті, своєю ненавистю створюють ненависть і колотнечу між Українцями.
Такі дії можуть виштовхувати Українців зі складною долею під вплив московитів. А це може бути катастрофічно шкідливим в нашій ситуації. Притому є дуже багато інших людей з подібною долею. І бачачи відношення до людей подібних їм, це багатьох з них може відштовхувати під вплив московитів. Тим більше, що якщо це добре відома людина і є чітким орієнтиром для мільйонів.
Може хтось із тих людей є дещо проблемним. Але треба розуміти, що радикальна критика може привести до набагато гіршої шкоди для країни. Треба навпаки – намагатись як можна більше різних людей, в тому числі і проблемних, робити як можна більше переконливими проукраїнськими.
Хто влаштовує хаос і ненависть, діючи для загострення між Українцями (чи окремими, чи масами, а то навіть регіонами) діє на велику шкоду. Таке межує зі злочином проти народу, особливо в нашій ситуації. Таке не можна допускати, навіть якщо таке робить «нове лице», симпатичний, молодий, у вишиванці. І навіть якщо ця людина перед цим зробила дію чи дії достойні похвали. Кожну дію людини треба оцінювати окремо.
Яким чином не допускати — є окремим питанням, але хоча би правильною публічною оцінкою, в першу чергу від влади, ЗМІ і активістів. Бо дехто, роблячи так, не розуміє, що це шкідливо для країни й бездушно і підступно по відношенні до людей. А дехто про шкоду не думає. Для нього аби, використовуючи хаос, створити собі відОмість і від неї майбутнє (яким він його бачить). А люди яких вони так критикують, для них лише засіб. Такі дії не є ознакою демократії.
Притому, за деким з таких людей можуть таємно стояти якісь впливові люди, які є організаторами всього і хочуть якось використати все це для себе через багатоходові комбінації. Наприклад, розкрутивши людину на чомусь, і на виборах ввести його фіктивно першим номером в якусь свою партію, щоб це збільшило популярність партії на виборах.
А пересічним Українцям слід не дозволяти людям маніпулювати собою і необхідно не підтримувати (в будь якому вигляді) такі дії. Але ж, для розуміння цього, таку інформацію треба отримати якнайбільшій кількості Українців, але від мене це не залежить.
Як сказано вище — пояснювати обов'язково має і влада. А чому вона звичайно не пояснює — є окремим питанням. Владі необхідно розумно керувати народом, а не байдуже споглядати за хаосом. Байдуже відношення влади є недопустимим. Владою мають бути розумні лідери нації, а не функціонери.
Треба людей більше оцінювати по ділам, ніж по його зовнішності і по лозунгам. І по можливим результатам для суспільства і країни з таких дій, з урахуванням причино-наслідкових зв'язків.
Той кого кортить так «воювати» проти своїх, то нехай іде в ВСУ воювати проти ворога.
Як сказано в Частині 1 статті — Українцям необхідно об'єднуватись. Тим більше, під час війни на виживання народу. Об'єднуватись на приязні.
Приклад 3
Цей приклад відноситься до одного із видів колективів. Це футбольна команда. Тут порівняння організованості на цей час двох футбольних команд вищої іспанської ліги. Але цей приклад, в значній степені, можна розповсюджувати й на інші види колективів. В тому числі і на цілий народ і країну. Тут теж присутня тема критики людей в радикальній формі і хаосу в колективі. Тому тут наводиться цей приклад. Приклади причин успішної й неуспішної команд можна порівняти з успішною й неуспішною країною. Ясно видні проблеми які мають однакову природу. Тут аналіз простий, і ясний результат. В політиці аналіз складніший, але висновки простого аналізу футбольної команди, в цілому, легко переноситься на основу дій політиків і ситуацію в країні. Що допомагає спростити розуміння суті в політиці.
Команда Реал Мадрид
Є сучасний футболіст прізвищем Мбапе. Він нападник і цінний тим, що забиває доволі багато голів. Зараз він грає за команду (клуб) Реал Мадрид, куди перейшов 2 роки назад з паризького ПСЖ. Скажу зразу, що я не уболівальник ніякої з цих двох команд. Тут ситуація цікава з точки зору теми цієї статті.
В цьому сезоні Мбапе забив найбільше голів у іспанській вищій лізі і у ПСЖ забивав багато голів. Здається, ну що ще треба від нього. Але є серйозний нюанс.
Після відходу Мбапе з ПСЖ, команда ПСЖ, в цілому, стала грати краще і стала отримувати кращі результати. В тому числі, в цих двох роках (в минулому і в цьому роках) перемогла в найпрестижнішому в Європі турнірі Ліги Чемпіонів, а значить стала найкращою командою Європи. Пишуть, що в команді ПСЖ задоволені, що вони від цього футболіста позбавились. І в команді кажуть, що він вже не їхня проблема, а Реалу. А Реал вже 2 роки підряд (коли Мбапе в команді) без трофеїв (не стає чемпіоном Іспанії і т.п.). А таке щоб 2 роки підряд без трофеїв — вперше з 2010 року. Може це якийсь збіг? Навряд чи. Порівняння результатів цих двох команд, після переходу Мбапе з однієї в іншу, є дуже серйозним аргументом.
Притому, в цьому році, будучи на другому місці, Реал далеко відстав від команди 1-го місця (Барселона) по всім показникам, в тому числі й по забитим голам, в яких Мбапе є лідером в іспанській лізі. Він забиває багато, зате інші гравці в цій обстановці, яка під впливом Мбапе, забивають мало.
І ще є серйозна аргументація від спеціалістів і уболівальників. Навожу її.
В чому ж його шкідливий вплив конкретно? Кажуть що цей футболіст зарозумілий, токсичний, має надмірний індивідуалізм. Що він себе вихваляє, а інших дуже критикує й принижує, використовуючи показник своєї гольової результативності. Що це приносить хаос в команди в яких грає, руйнує моральну атмосферу і відводить від правильного робочого напряму.
І в результаті значне зниження загальних результатів команди, в тому числі гольової результативності інших гравців і кількості набраних балів команди. І що тому від нього команді більше шкоди ніж користі. Більшість його деструктивних дій відбуваються в роздягальні, яка є основою атмосфери кожної футбольної команди.
Ясно, що в команді проблеми не тільки від одного гравця. В тій команді Реал є ще амбіційні гравці зі своїм баченням і не повністю керовані тренерами. І як в байці про лебедя, рака й щуку. Але ж Мбапе в цьому явно найбільш активний і внаслідок результативності має більше можливостей впливати на стан інших ніж вони на його. Не знаю, можливо якийсь тренер зміг би направити на правильний шлях і такого гравця і вивів би команду з хаосу.
Команда Барселона
Барселона є постійним конкурентом Реалу за 1 місце в лізі і за інші трофеї.
В команді «Барселона», яка і в 2025 та в 2026 роках зайняла 1 місце в іспанській лізі, доволі добрі відносини між гравцями, а також гравців з тренером. Також тренер Ханс-Дітер Флік (німець) має підтримку від президента клубу.
Далі з Інтернету зібрана деяка інформація яка мені сподобалась
Флік модернізував футбол Барселони, притому він не відірвав його від своїх коренів.
В роздягальні тренер Флік створює правильну температуру – не м'якість, не диктатуру. Скоріше спокійну вимогливість. І тому гравці до нього потягнулись. Флік став для своїх футболістів майже батьком, сім'єю. Відчуття вимогливого батька, який завжди захистить, завжди буде вірити у свій колектив. В команді все роблять для того, щоб уникати конфліктів.
Ще в часи перебування Фліка в Німеччині відмічали, що Флік дуже приємний в спілкуванні.
Один з бувших тренерів Реалу, незадовго після приходу Фліка в Барселону сказав: Його розсудливість сприяє тому, що він мені подобається. Його ставлення до футболу дуже добре. Те, як він збирає всіх вболівальників після тренування і позує з кожним для селфі або дає автограф, — це блискуче.
Президент команди «Барселона» Лапорта казав (тут два вислови):
– У нас є сильні футболісти, і ми повністю довіряємо тренеру. Хансі доводить свою компетентність: він справжній професіонал — суворий і дисциплінований, але при цьому вміє знаходити спільну мову з гравцями. Тренер вимогливий, але знає межі.
– Флік змушує уболівальників «Барселони» закохатися у Барселону через гру команди, побудувавши яскравий, домінуючий та результативний колектив.
Щодо нашої влади, політиків і активістів
По аналогії з другим висловом президента «Барселони» — нам потрібні президент і політики, які своїми правильними діями змусять свій народ і інші країни закохатись в Україну через гармонійні й розумні відносини між політиками і народом. А також через гнучку міжнародну політику. Це привело б, в тому числі, і до дуже важливого — що Українці не будуть намагатись виїхати з України, а хто виїхав захочуть повернутись. І об'єднанню Українців. А також сильній позиції України на міжнародній арені.
А що для цього потрібно? Нам необхідні президент і політики, які відносились би до України й народу подібно тому як наразі Флік до команди «Барселона» і її гравців. І активно розвивали б країну.
Як сказано вище, що Флік приємний у спілкуванні. Це дуже важлива його властивість, яка сприяє гармонічним відношенням з оточенням, щоб ті хто з ним співпрацює були однодумцями і для уникнення конфліктів.
Думаю, що нам потрібні президент і політики, які здатні спілкуватися з народом (наприклад через ТБ і Інтернет) і кожен з них має намагатись бути приємним народу у спілкуванні. У всякому разі, у владі і в політиці не має бути нікого хто б викликав несприйняття (навіть в якомусь одному регіоні). При «спілкуванні» їм необхідно, наприклад, говорити, що робиться і що планується робити з того, що може бути цікавим народу і важливим для розвитку країни.
А поки що порівняння далеко не на користь наших політиків.
Наприклад, відомі випадки як дехто з політиків ще й цинічно говорять: «Они (народ) должны понять, что им никто ничем не обязан». Не всі з політиків так говорять, але, по діям політиків, можна здогадатись, що, напевно, більшість з них думають, що вони нічим не зобов'язані народу.
Як можна було б хорошому президенту, і нечисленним політикам з його команди, перемогти шкідливих політиків, яких багато? Тільки опираючись на народ, якого набагато більше ніж шкідливих політиків.
Нам необхідні відповідальні, патріотичні політики, які будуть створювати і підтримувати злагоду в суспільстві. Не створювати конфлікти по якимось ознакам, по принципу «розділяй і владарюй». І з приязню відчувати себе частиною народу, а не чогось іншого.
Треба активно розвивати економіку, притому розуміючи, що у всіх розвинутих країнах економіку розвивають не економісти (тим більше не юристи), а інженери і вчені з дотичних інженерам областей науки.
Треба замітити, що лідер Китаю (який швидко розвивається) не економіст, а інженер, який закінчив хіміко-технологічний факультет, і мав доволі великий досвід роботи по спеціальності.
А Українцям необхідні розум і дисципліна, як в команді Барселона. Кожна людина має добре думати і давати пропозиції, а не добавляти хаосу, нав'язуванням іншим те, що спонтанно надумає. І недопустима дія прислів'я «два українця – три гетьмани». Для цього треба думати за країну і народ, а не те щоб бути гетьманом.
Коли б нашій країні ще з 1991 року були створені відносини президентів і політиків з народом подібні тим, що наразі між керівництвом і гравцями в команді «Барселона», то все було б незрівнянно краще. Але ж наші президенти й політики завжди були вкрай далекі від народу. Чому далекі, легко зрозуміти минулим — їхнім і їх прямих предків в СРСР.
Приклад 4
Наведу ще приклад неправильної поведінки людей в сім'ї, яка здатна руйнувати сім'ю. Поведінка теж на основі радикальної критики. Напевне і багато сімей руйнуються, бо не розуміють цю складову хаосу і як з нею боротися в сімейних відносинах. Такі відносини якщо не зруйнують якусь сім'ю, то погіршують якість життя. Що може підривати здоров'я людей в сім'ї і приводити до скорочення терміну їх життя.
Цей приклад без політики, бо учасники не зв'язані з політикою. Але в першому прикладі в деталях проблем в сімейних відносинах можна лише здогадуватись. А тут є деяка важлива детальна інформація. Можливо хтось і свої проблеми там побачить і може виправить.
(Але ж будь яка людина, яка не вміє чи не хоче конструктивно вести себе в сім'ї, при входженні в політику, як показано в Прикладі 1, також може мати і підвищений ризик неконструктивно вести себе в політиці і шкодити суспільству і країні).
Один мій знайомий якось пожалівся, що його дружина постійно критикує його грубим тоном, притому в основному із нічого, під надуманими приводами. Як він казав, що вона займається булінгом. Він навіть навів декілька прикладів в чому вона його критикує. Це дійсно абсурд. Ясно, що від бажання «аби критикувати».
Він не терпів і тільки відповідав їй, притому жорстко. Вона обурювалась і казала, що він займається булінгом. Він їй пояснював, що він тільки відповідає на її дії, які є булінгом. Вона ніяк на це не згоджувалась. І напевно була впевнена в своїй позиції.
Він розказував, що її матір приблизно так же агресивно відносилась до її батька і навіть дещо і до неї самої. Притому, що її батько був доволі хорошою і неконфліктною людиною. І що поведінка матері напевно була зразком для такої ж поведінки дочки в її сім'ї.
Якось я ще дізнався, що його дружина майже кожен день дивиться в інтернеті проект «Уральскі пельмені». Це проект гумору типу «Квартала 95», хоча є і значні відмінність в стилі***.
Я йому запропонував їй сказати твердо, але без підвищення тону, що в принципі вона хороша людина, але як робот запрограмована поведінкою своєї матері, відносно її батька, і також діями однієї з основних персоналок «Уральських пельменів», яка, з явним відчуттям своєї правоти, критикою активно і емоційно ізгаляється над своїм сценічним чоловіком (який, до речі, далеко не без недоліків). І щоб він запропонував їй, щоб вона більше не дивилась цей проект і подібні. Тут, думаю, що тверде (і радикальне за рахунок використання слова «робот») звернення до неї, яке я запропонував, було доречним. Хоча, можливо, можна було якось і м'якше. Але, напевно, явній агресивності тут допустимо (і краще) протистояти твердою відповіддю.
Він згодився і декілька раз їй казав це у відповідь при її нападах на нього. Через декілька раз на неї вплинуло і вона щось почала розуміти. В результаті, в тому числі, вона перестала дивитись всякі такі проекти. Її поведінка і їх відношення значно покращились.
Такі проекти (як кажуть) створюються для того, щоб висміювати те — як діють персонажі і щоб такого не було у глядачів в житті. Але вони мають і властивості навпаки — вчити поганому прикладу. Особливо якщо хтось їх дивитись дуже часто (і тим більше коли хтось з артистів грає роль не у всьому комедійно, а майстерно передає відчуття своєї правоти, як у вказаному проекті), то такі проекти можуть перетворюватись на зомбування (програмування) на неправильну поведінку. Тут теж причино-наслідкові зв'язки.
Тому якщо в сім'ї є проблеми в відношеннях, слід враховувати і таке**.
Деякі важливі висновки
1. Українцям необхідно бути організованими і керуватись науково розробленим планом, по чітким критеріям і правилам. Дещо корисне в цьому відношенні представлено в цій статті.
2. Ця стаття може допомогти установити деякі важливі, конструктивні правила взаємодії Українців в боротьбі з дуже шкідливим хаосом. Хаос це руїна.
В цій статті, в першу чергу, розглянута дуже впливова складова хаосу — неконструктивна критика інших людей в радикальній формі. Така критика розглядається у всіх прикладах статті.
Думаю, що пропозиції з цієї статті не застаріють ніколи. Бо бажання багатьох людей неконструктивно і шкідливо критикувати (та ін..) широко розповсюджені наразі і будуть існувати завжди.
3. Нам потрібна така влада, яка буде намагатись створювати умови, щоб Українці не хотіли виїжджати на ПМЖ в інші країни, а ті хто виїхав захочуть повернутись. Така вимога до влади має бути головною.
Для цього нам потрібні президент і політики, які своїми правильними діями змусять свій народ і інші країни закохатись в Україну. А якщо якимсь країнам було б складно закохатись, то хоч би поважати, а то і мати як зразок для перебудов у себе. Думаю, що такі дії для влади були б нескладними, аби було в них достатньо бажання.
4. Українцям необхідно об'єднуватись на приязні і повинні не прийматись чиїсь дії, які провокують ненависть між Українцями.
5. Ще раз повторю з доповненням дуже важливого. Українцям (особливо етнічним, але й з іншими етносами) необхідно об'єднуватись. Тим більше під час війни за виживання народу. Об'єднуватись на приязні і на конструктивних діях. Хто заважає об'єднанню Українців, той діє на грані злочину, а дехто вкрай злочинно.
І кожному українцю необхідно не допускати щоб його хтось втягував в підтримку чиїхось неконструктивних дій проти єдності.
Не можна дивитись на світ через призму ненависті
Я не кажу про об'єднання з тими хто наводить ракети ворога на цілі, з корупціонерами й подібними.
6. Не можна допускати використання на нас відомого ще з часів древнього Риму принципу розкола суспільства – розділяй і владарюй. Всі Українці (особливо етнічні) повинні відчуватись одним цілим. Навіть і ті хто на окупованих територіях.
Хтось скаже, що в наших умовах таке відчування неможливе. Подумайте, що в 1991 році вся Україна майже одноголосно проголосувала за незалежність. Навіть в Криму була більшість. Тому треба рухатись в цьому напрямі і відсторонювати тих хто заважає такому. Враховуючи й тих, хто зіпсував ситуацію з 1991 року.
7. Хтось скаже — а як же мова і церква. Якщо будемо старатись виконувати пункти, які перед цим, то буде й мова і церква.
8. Колись один політик дуже давно на мітингу сказав: «Нікому не вірте, та й і мені не вірте». Цим він сказав, що кожному Українцю необхідно самому думати і оцінювати. І що неправда дуже розповсюджена серед наших політиків і активістів.
Інший політик, набагато пізніше, сказав про свою поведінку і багатьох інших політиків: «ми багато один на одного наговорили, бо кожен хотів перемогти на виборах. Такі жорстокі політичні правила».
Отак тільки невинно один на одного наговорили? А може це треба назвати одурюванням народу? І цим створюванням хаосу в країні і в головах людей. І це називав правилами. І ці їх «правила» в першу чергу жорстокі по відношенню до народу.
До речі на Українцях використовуються політичні проекти і технології. Як відомо, в нас є така професія – політтехнолог.
9. З історії відомо, та й із логіки зрозуміло, що якщо в якійсь країні хаос, то це дає зручність ворогу для нападу.
10. Кожному Українцю треба намагатись розумітись в причино-наслідкових зв'язках і не робити помилок, прогнозуючи наслідки. А коли помилки зроблені, то визнавати їх і намагатись не повторювати.
Але коли людина зробила помилки, які привели до негативних наслідків в суспільстві, а вона навіть після цього не здатна зв'язати дії з наслідками, то це взагалі абсурд. А якщо такий ще й активіст, а то і політик, то це взагалі шлях до катастрофи для країни.
І звичайному Українцю розуміння причино-наслідкових зв'язків також дасть можливість розуміти і політиків і політичні події. І прогнозувати, якщо дії якихось політиків можуть привести до поганих наслідків. І це б дало можливість, хоча би, правильнішим голосуванням зупиняти таких політиків.
Тому необхідно розуміти, що голосування це не тільки право. Але якість вибору є моральною відповідальністю перед країною і народом. Наприклад, недопустимо (а може й моральний злочин) голосувати за людину маючи інформацію про неї тільки із білборду чи з якоїсь іншої реклами. З такої інформації ніякого прогнозування наслідків неможливе. І голосування за людину, чиї дії вже привели до шкоди, або по принципу «за менше зло» також вкрай неконструктивні і недопустимі.
Як сказано в Частині 1 статті — Платон говорив, що справжня свобода вибору неможлива без знань та усвідомлення наслідків. Це повинен знати кожен Українець.
А людей, які погано розуміють причино-наслідкові зв'язки, як сказано вище, не повинно бути в політиці і у владі взагалі. Навіть якщо вони виглядають відданими патріотами і навіть якщо вони патріотами є. Бо такі патріоти можуть несвідомо зробити багато шкоди. І навіть якщо хтось когось із таких вважає ефективним менеджером. Без доброго розуміння причино-наслідкових зв'язків твердження про «ефективність менеджерів» є нісенітницею. Особливо для політики.
Притому, з десятків мільйонів Українців підходящих є вдосталь для заміни поганим політикам. Необхідно тільки створити умови для їх приходу в політику. Як їх створити є окремим питанням.
Але заміна поганих політиків іншими може бути недостатнім. Необхідно розробити правила поведінки для політиків. Частково для цього призначена ця стаття.
11. Хтось може пихато сказати, що те, про що сказано в цій статті, само собою зрозуміле.
Але наведені приклади, і дії людей, переконливо показують, що це дуже не для всіх зрозуміле, в тому числі і для цієї людини. Той хто так буде казати, то по причині бажання, щоб це знали як можна менше людей і, напевно, щоб ніхто не боровся з хаосом взагалі. Чи може у когось й від потреби «аби щось критикувати».
Примітки
*Треба підкреслити, що в тому проекті гумору, здається, нічого нема проти України і Українців і в підтримку війни.
