Діюча влада боїться патріотичну частину суспільства, її активну частину, яка у тяжкі часи, забивши на власне життя, здоров'я та благополуччя стала на захист країни і відтягнула цю країну від краю прірви.
У ті часи сьогодняшня влада крала пиво з супермаркетів, трясла дупами у розважальних телешоу, грала самі знаєте чим на роялях і називала Україну повією, не забуваючи при цьому активно грати у схованки з воєнкомом…
Але вони знають, що ніхто і ніщо не забутий…
Вони знають — літопис їх діянь існує і він містить не лише їх минулі дурощі, але і злочини сьогодення, злочини у яких ясно проглядається спільний план і координація з країною-агресором…
Ви думаєте вони не бояться?
Бояться!
Саме тому ви не побачите Президента у центральному військовому шпиталі, саме тому загинув, так і не дочекавшись допомоги, Журавель, саме тому знищуються бойові групи ГУР МО, зривається операція по вагнерівцях, а на сцени України запускаються фріки кіркорови, саме звідси сфабриковані справи з арештами військових генералів і постійне намагання повернути в український простір російський так званий «культурний продукт»…
Ставки підвищуються і, схоже, нині діюча, відверто колаборантська влада слабкого президента, сильних олігархів, і всіляких «помічників» та «завгоспів» від яких так і пре феесбешним духом, таки дійшла до усвідомлення простої думки — Болівар двох не винесе, або ми їх, або вони нас…
Тому всі зусилля влади зосереджено на двох паралельних напрямках:
- розпродажа всього, що розпродається з подальшим виведенням коштів (всі оці «будівництва», «мільярди лісів», «університети майбутнього», тощо) та підготовка «запасних аеродромів» — на випадок розвитку негативного для них сценарію
- Активізація репресивних дій стосовно активного прошарку суспільства, який несе потенційну загрозу у майбутньому, підвищення градусу і швидкості агресивного впровадження «какой разніци» у громадській свідомості, культурно-мовному середовищі, що, згідно задуму, має розмити підґрунтя спротиву і дозволить якнайдовше залишатися при владі аби не поспішати займати заздалегідь підготовлені «запасні аеродроми» (див. п.1).
Тому дивуватися не варто…
Варто мати план, бо як відомо — поганий план, кращій за його повну відсутність.
