Кілометри. Довгі милі.

Через тундру. На Урал.

Поштар-пєчкін на кобилі

В бункер «ліхо пріскакал»

«Кто там? Кто там?» – наче з ями

Кволий голос з-під землі.

«Пісьма вам і тєлєграми,

Бо нема вас у кремлі!...

Закоцюблена правиця

Ухопилась за мішок

» А пароль де?" – "Паляніца!"

Кляцнув з вдячністю замок.

…Блима свічка у криївці,

Хтось схилився за столом,

Пильний погляд кровопивці

Вже знайомиться з листом.

А паперів ціла куча!

Вісті в тім'я б'ють "ключом",

Марки на конвертах – "сучі"

Із російським корабльом…

Ваш товаріщ, друг і брат

Жизнь в мене була б красіва,

Я би вам служити рад!..

Можу вам на паску яйця

Фарбувать-масажувать

І за хлібчика-окрайця

Готов родіну продать!".

Я в бандерівців в плєну,

Якби разом відкупиться,

Бо я сам не потягну.

Обмін я просити стану,

Шлю угоду напряму –

Забирай собі Оксану

Для своїх потреб, куму.

Висилаю її фото,

Роби з нею все, що хоч

Тільки витягни з болота

Бо проймає тіло дрож!.."

…Фото витягнув з конверта

І примружив ліве око.

"Хто ця курвисько відверта

В декольте украй глибоким?

Хіба ж ця була під кумом

Після пляшки "русской водкі"?

Віддай, куме, круглу суму

Й не підсовуй чужу тьотку…"

Глянув на паскудні марки,

(Путівник для корабля),

З горя б випить добру чарку

Бо вже мариться петля.

Телеграма від кобзона:

"Вова. Жду. І Жирік здєсь.

Тут нє рай а просто зона.

Наших тут – нє пєрєчєсть!".

Серед безлічі паперів,

Що пройшли через тайгу,

Є погрози від Бандери,

Лікарняний від Шойгý,

Є "счєта" за газ і нафту,

Не в рублях і зовсім мало,

Посилають дружно "на х*й",

Так цинічно і зухвало.

Діти шлють малюнки вдалі,

(Може це для них і круто):

Хтось сидить на гострій палі,

Підпис: "Путін. Х*йло. Путо".

"Бач, навчилися у школі

Так принижувать царя…"

Затремтіли руки кволі

Як при дачі хабаря.

Пальці якось неслухняно

Шарудять серед листів,

 Ось, як сонце із туману –

Вістка з добрих, теплих слів:

"Приїжджайте, будем раді,

Сумніватись буде зря,

В Чорнобаївській громаді

"Привітаємо" царя!"

Тьху! Зібрався на гостину,

Краще б того не читать,

А ось вістка від дружини:

"Вова! В лоб же ж твою мать!

Я з дітьми гонима всюди

Вже не милий білий світ,

Ти ж заривсь в уральські руди

І живеш неначе кріт!.."

Кинув лист собі під ноги,

Ухопився за новѝй.

Пишуть олігархи-доги

І гудуть неначе рій.

Плачуть за свої мільярди

І готують ешафот.

Треба замовляти чартер,

Це ж ЧП, переворорот.

Ну, нарешті! Гарна вістка

І приємнії слова,

Здобний пряник а не різка,

Прояснилась голова:

"Щиро ваш, вітаю радо,

Гарних вам, щасливих свят,

З сатанинської громади

Шлемо темних справ стократ!

Хай диявол дає сил,

Із повагою – кіріл!"

Придивився до папѐра –

Серце тьохнуло ой-йой!

Щоб тебе взяла холєра –

Бланк листка "За упокой!..

Так минула темна нічка,

Забаривсь чомусь світанок.

Вже й погасла квола свічка.

Чорним затягло туманом.

* * *

…Їдуть "Урали" на Урал

Суне цілий фаетон,

Женуть наче на аврал,

Везуть надміцний бетон.

Від потужної колони

Аж дрижить-тремтитть земля,

Вже ніхто не оборонить

Горе-очільника кремля.

Бункер. Двері. Сіра маса

Хлюпотить аж через край.

Хто внизу – немає спасу.

Ауфвідерзейн! Гуд бай!

А на камені-бетоні

Висікаєм на граніті

Епітафію на троні

Найогиднішу у світі:

"КЛОЧЧЯМ ХАЙ БУДЕ ТОБІ ЗЕМЛЯ

РУЇНОЮ БІЛЯ КРЕМЛЯ

БЛЯ…"

* * *

Листоноша дядько Пєчкін

Осідлав велосипед

І поїхав "возлє рєчкі"

Із прискоренням вперед.

За плечима повна торба

Телеграм, листів, депеш.

Вже нажив на тому гóрба,

Та доставить все, авжеж.

Зупинився і у воду

Кинув з легкої руки

Листи "путіну-уроду"

В глибину москви-рєкі.

Дали припис чоловіку,

Справка є завжди "прі ньом"

"Вибув адресат навіки.

Разом з руськім корабльом".

Віталій КЛІМЧУК