Кілометри. Довгі милі.
Через тундру. На Урал.
Поштар-пєчкін на кобилі
В бункер «ліхо пріскакал»
«Кто там? Кто там?» – наче з ями
Кволий голос з-під землі.
«Пісьма вам і тєлєграми,
Бо нема вас у кремлі!...
Закоцюблена правиця
Ухопилась за мішок
» А пароль де?" – "Паляніца!"
Кляцнув з вдячністю замок.
…Блима свічка у криївці,
Хтось схилився за столом,
Пильний погляд кровопивці
Вже знайомиться з листом.
А паперів ціла куча!
Вісті в тім'я б'ють "ключом",
Марки на конвертах – "сучі"
Із російським корабльом…
- "Здраствуй путін! Пише ківа,
Ваш товаріщ, друг і брат
Жизнь в мене була б красіва,
Я би вам служити рад!..
Можу вам на паску яйця
Фарбувать-масажувать
І за хлібчика-окрайця
Готов родіну продать!".
- "Здрастуй, куме! Пише вітя,
Я в бандерівців в плєну,
Якби разом відкупиться,
Бо я сам не потягну.
Обмін я просити стану,
Шлю угоду напряму –
Забирай собі Оксану
Для своїх потреб, куму.
Висилаю її фото,
Роби з нею все, що хоч
Тільки витягни з болота
Бо проймає тіло дрож!.."
…Фото витягнув з конверта
І примружив ліве око.
"Хто ця курвисько відверта
В декольте украй глибоким?
Хіба ж ця була під кумом
Після пляшки "русской водкі"?
Віддай, куме, круглу суму
Й не підсовуй чужу тьотку…"
Глянув на паскудні марки,
(Путівник для корабля),
З горя б випить добру чарку
Бо вже мариться петля.
Телеграма від кобзона:
"Вова. Жду. І Жирік здєсь.
Тут нє рай а просто зона.
Наших тут – нє пєрєчєсть!".
Серед безлічі паперів,
Що пройшли через тайгу,
Є погрози від Бандери,
Лікарняний від Шойгý,
Є "счєта" за газ і нафту,
Не в рублях і зовсім мало,
Посилають дружно "на х*й",
Так цинічно і зухвало.
Діти шлють малюнки вдалі,
(Може це для них і круто):
Хтось сидить на гострій палі,
Підпис: "Путін. Х*йло. Путо".
"Бач, навчилися у школі
Так принижувать царя…"
Затремтіли руки кволі
Як при дачі хабаря.
Пальці якось неслухняно
Шарудять серед листів,
Ось, як сонце із туману –
Вістка з добрих, теплих слів:
"Приїжджайте, будем раді,
Сумніватись буде зря,
В Чорнобаївській громаді
"Привітаємо" царя!"
Тьху! Зібрався на гостину,
Краще б того не читать,
А ось вістка від дружини:
"Вова! В лоб же ж твою мать!
Я з дітьми гонима всюди
Вже не милий білий світ,
Ти ж заривсь в уральські руди
І живеш неначе кріт!.."
Кинув лист собі під ноги,
Ухопився за новѝй.
Пишуть олігархи-доги
І гудуть неначе рій.
Плачуть за свої мільярди
І готують ешафот.
Треба замовляти чартер,
Це ж ЧП, переворорот.
Ну, нарешті! Гарна вістка
І приємнії слова,
Здобний пряник а не різка,
Прояснилась голова:
"Щиро ваш, вітаю радо,
Гарних вам, щасливих свят,
З сатанинської громади
Шлемо темних справ стократ!
Хай диявол дає сил,
Із повагою – кіріл!"
Придивився до папѐра –
Серце тьохнуло ой-йой!
Щоб тебе взяла холєра –
Бланк листка "За упокой!..
Так минула темна нічка,
Забаривсь чомусь світанок.
Вже й погасла квола свічка.
Чорним затягло туманом.
* * *
…Їдуть "Урали" на Урал
Суне цілий фаетон,
Женуть наче на аврал,
Везуть надміцний бетон.
Від потужної колони
Аж дрижить-тремтитть земля,
Вже ніхто не оборонить
Горе-очільника кремля.
Бункер. Двері. Сіра маса
Хлюпотить аж через край.
Хто внизу – немає спасу.
Ауфвідерзейн! Гуд бай!
А на камені-бетоні
Висікаєм на граніті
Епітафію на троні
Найогиднішу у світі:
"КЛОЧЧЯМ ХАЙ БУДЕ ТОБІ ЗЕМЛЯ
РУЇНОЮ БІЛЯ КРЕМЛЯ
БЛЯ…"
* * *
Листоноша дядько Пєчкін
Осідлав велосипед
І поїхав "возлє рєчкі"
Із прискоренням вперед.
За плечима повна торба
Телеграм, листів, депеш.
Вже нажив на тому гóрба,
Та доставить все, авжеж.
Зупинився і у воду
Кинув з легкої руки
Листи "путіну-уроду"
В глибину москви-рєкі.
Дали припис чоловіку,
Справка є завжди "прі ньом"
"Вибув адресат навіки.
Разом з руськім корабльом".
Віталій КЛІМЧУК
