Пісьмо сина-орка з України (Майже за Сірожою Єсєніним)
Ти іще жива, моя старенька?
Поки що живий і я.
Як хатинка, схилена й маленька?
Бо у мене тут депресія…
Тут такі на Україні села –
Що не хата, так тобі палац,
І живуть тут радісно, весѐло
І без бражки, і без зайвих фраз.
Ти ще ходиш у старій куфайці,
Що з гуманітарки привезли?
Пенсію на хлібчика окрайця
Цього місяця хоч вчасно принесли?
Чув, що ти хвилюєшся за сина
Бо воюєм на чужій землі.
Нас не милує потужна Україна,
Нас не поважають у кремлі.
Вчора ми ходили у атаку
З бою повернувся тільки я.
Ті бандери нам надерли с+аку,
Що у мене знов депресія,
А точніше, мабуть, діарея,
Бо вонючий захід – то від нас,
Обісрались ми тут за ідею
І патріотизм уже погас.
Хочу я вернутися додому
У стареньку хату край села
Не в гробу, а хоч напівживому
І напитись, щоб башка гула.
І не заставляй молитися, не треба!
Нам гріхи не змити із війни.
Нам не бачити зірок і неба
Бо служили ми у сатани…
Тож забудь печалі і тривоги
Перестань дзвонити і страждати,
Не ходи в куфайці на дорогу
Бо не буде в чому зимувати…
Віталій КЛІМЧУК
