Слова, загострені мов бритва  
і шквал емоцій на щодень,  
Із наших вуст, сердець – молитва  
Бо ми для ворога – мішень.  
Дитя, що робить перші кроки  
У звуках радісних пісень,  
дзвінок що кличе на уроки,  
Учні за партами – мішень.  
Хтось видивляється в приціли  
Щоб зупинити стук сердець,  
щоб сонце тіло більш не гріло,  
щоб звести людство нанівець.  
Це ж не Соддом і не Гомора,  
хто взяв на себе судну роль?  
Відома ката всім потвора  
Тирана безневинних доль.  
Його, ще ніби, носять ноги  
По грішній зраненій землі,  
Давно свідомо зрікся Бога  
І причаївся у кремлі.  
Порожній череп не замінить   
Всю повноту златих кишень.  
Від кого зло по світу лине –  
Той перша є для нас мішень