Слова, загострені мов бритва
і шквал емоцій на щодень,
Із наших вуст, сердець – молитва
Бо ми для ворога – мішень.
Дитя, що робить перші кроки
У звуках радісних пісень,
дзвінок що кличе на уроки,
Учні за партами – мішень.
Хтось видивляється в приціли
Щоб зупинити стук сердець,
щоб сонце тіло більш не гріло,
щоб звести людство нанівець.
Це ж не Соддом і не Гомора,
хто взяв на себе судну роль?
Відома ката всім потвора
Тирана безневинних доль.
Його, ще ніби, носять ноги
По грішній зраненій землі,
Давно свідомо зрікся Бога
І причаївся у кремлі.
Порожній череп не замінить
Всю повноту златих кишень.
Від кого зло по світу лине –
Той перша є для нас мішень
