Б а й к а
Зібралась якось звірина
В дрімучім лісі не нараду,
А тема там була одна –
Як розуміти світську владу.
Там чулись навіть матюки,
Звучала скрізь добірна лайка –
Пропонували Віслюки
Про людство написати байку.
Їжак приніс чистий папір,
Лелека висмикнув пір'їну,
Сова, як мудрості кумир
Взялась писати про людину:
«Був у людей верховний суд
Де верховодив хитрий Князь,
Карали тих, хто йшов у блуд,
Брав хабарі, чинив напасть.
Писали звіти, рапорти,
Про успіх мовили в ефірах,
Всі йшли до світлої мети
Але забули власну міру.
Попався Князь на хабарі,
(Бо брав не сотні, а мільйони!),
Такі вони – господарі
І повелителі законів!
Заборонити всім князям
Себе рівнять із звіриною,
Бо звірині то стид і срам
Який не дасть навік спокою!»
Всі підписалися без жáлю,
З листом відправили Сороку
Аби ту байку у журналі
Надрукували ненароком.
* * *
Забули, правда, про мораль
(Провтик Сови, що з неї взяти!)
Зате Віслюк пішов у даль
Щоби до ВУЗу влаштуватись.
Він буде лекції читать
І підпис ставить на бумазі.
А що, таку-то вашу мать!
Піду із гря́зі прямо в кня́зі!
Віталій КЛІМЧУК
