Уже  в наступний листопад,

В осінню пору золотисту,

Диктант писати буде рад

 В кого немає навіть хисту.

…В сирій темниці за уралом

При світлі-блиску каганця

Сидить і пише пером-жалом

Важкого тексту писемця.

Він під диктовку ще не звик,

Бо як-не-як – москальський фюрер,

Він русський прикусив язик

В контексті всіх рашиських тюрем.

За прісну чашку баланди

Готов писати все, що скажуть,

Дадуть, можливо, ще й води

Та ще й ін'єкцію від сказу…

Звучить із гучномовця слово,

Що одізветься наче криця,

Папір, чорнильниця готові,

Отож виводим – «па-ля-ни-ця».

Скрипить перо, а, може, зуби,

Горять сирі у грубці дрова,

Це не «язик» цинічно-грубий,

Це милозвучна щира мова.

«Русі столиця – місто Київ»

Тремтить скоцюрблена рука

А голос внутрішній аж виє

Залізом груди розпіка.

«Корабль російський пішов на*уй!»

О, це вже ніби як постфактум,

Сиди й руками не розмахуй

Від еротичного контакту.

«Україна – світу житниця»

 «Філіжанка», «Теревені»,

«Язик – лівер,  ні-се-ніт-ни-ця», –

У писаки змокли жмені…

«Дайте щось писать по руські!»

А в очах така печаль…

Гучномовець каже: «Дзуськи!» –

– Товариш москаль, На Україну шуток нє скаль,

Разучитє ету мову,  напишіть собі диктант,

Це Маяковський мовить слово,

Ваш пісатєль-дівєрсант!

Ухопився за макітру

Той писака-літописець,

Випить зараз би пол-літра,

Закусити жменьку рису.

Може, щось прозріє в мізках,

Може, проковтне язѝка,

Бо не можна отак різко

Розтоптать «народ вєлікій».

Десь скриплять по русскіх селах

Пишуть грамотно диктанти

Ті писаки невеселі

Без похмілля і таланту.

Сіра маса у тумані

Прозріватиме повільно,

Їм диктують всім старанно,

Справжню мову, щиру, вільну.

А колись вони писали

«Карл украл у клари корали…»

А якби ж вони не крали

І чуже не забирали?

Москалі, учіть бєз лєні,

Розумнішайте воднóраз,

Так як вчив вєлікій лєнін:

«Что б єще раз і єщьо раз!...».

* * *

Все, замовк в пітьмі динамік.

Навкруги тривожна тиша.

На папері свій ім'ярек

Той писака ще допише.

У рядочок косо- криво

Ляжуть літери як тло:

«Написав диктант важливий

Напівграмотний ху*ло».

Віталій КЛІМЧУК