Про невидимий темний фронт і його нікчемних воїнів
Ціну ковтка води і шматочка хліба нагадала всім жахлива війна. Щоденні продукти важать не тільки здоров'я а й життя. Маріуполь, Буча, Гостомель, Ірпінь – жахливі шрами цивілізації третього тисячоліття рубці від яких увійдуть в історію планети нечуваною жорстокістю неадекватного ворога-рашиста.
Але зараз не про москальське іго і не про північного ворога. Як писав Тарас Шевченко: «Не так тії вороги, як добрії люди, – і окрадуть жалкуючи, плачучи осудять...». Тема на сьогодні вкрай неприємна, проте важлива та актуальна.
…У Чернігові залишилися 130 тисяч людей із 280 тисяч. Хтось виїхав через страх, хтось рятував дітей, хтось втратив домівки. Гуманітарні коридори з подачі агресора традиційно не спрацювали. Люди, які залишаються, потребують допомоги. У місті закінчуються продукти та ліки. Немає електрики, водопостачання, опалення, газу та майже відсутній зв'язок. Частина чернігівців залишається у місті свідомо — щоб допомагати іншим: і цивільним, і військовим. Із заходу волонтери доставляють у місто гуманітарну допомогу, продукти. Ризикують життям і навіть втрачають його. Адже там – голодні люди.
Доставлений продуктовий вантаж розпаковував сам голова Чернігівської обласної воєнної адміністрації В'ячеслав Чаус. Ні, не тому, що був дуже голодним чи продуктів було настільки мало, що їх змушена була ділити перша посадова особа. Справа в тім, що в коробці із маргарином в окремих пачках замість задекларованого продукту був…пінопласт. В неймовірному обуренні посадовець пообіцяв згодувати те, що було всередині упаковок, тим, хто це туди поклав…
«Кому війна, а кому – мати рідна (російською приказка чомусь звучить більш вдало) – скажете ви? І це серед смертей, крові, наруги і жорстокості над людьми? В тваринному світі це називається канібалізмом.
Польські волонтери, які привозять в Україну гуманітарну допомогу і сприяють вивезенню за кордон українських біженців, почали скаржитися на хабарі на українській митниці. І якщо війна, бойові дії – це суцільне зло для людей, то для представників певних професій – непоганий заробіток. Працівники митниці почали „викачувати“ гроші з тих, хто абсолютно безкоштовно намагається допомогти і українським військовим, і українцям, які були вимушені покинути власні домівки, охоплені війною.
Утворилася навіть своєрідна індустрія вивезення боягузливих дезертирів з країни, вихід по „зеленці“ (кілька кілометрів полем). Визначено тарифи які доступні на кордоні з Молдовою за 4-5 тисяч доларів, на Закарпатті можна проїхати через пункт пропуску на автомобілі так, що одного з пасажирів просто „не помітять“ наші прикордонники за 25 тисяч євро (при цьому, ти опиняєшся в сусідній країні легально, проходячи паспортний контроль у її пункті пропуску. Гроші вирішують все. Притім, знаючи цитату зі Святого письма „Любіть ближнього свого, як себе самого“(Мф.22.39) стражі порядку не бачать себе дійовими героями цих неоковирних дій а мають на увазі когось а не „себе самого“.
Є спритні і підприємливі чиновники більш масштабних оборудок. Гуманітарна допомога за кордону акумулюється на складах західних міст, розфасовується і відправляється потребуючим. На територію луцького складу, де зберігалася гуманітарна допомога Волинської військової адміністрації, не допускали бійців батальйону „Луцьк“, які отримали наказ взяти об'єкт під охорону. Власник складу погрожував бійцям зарядженою зброєю і приятельськими стосунками із представниками обласної адміністрації. На складі гуманітарної допомоги виявили бронежилети, бронепластини та плитоноски. Підозрюють, що їх збиралися продати.
На Волині член добробату намагався продати партію бронежилетів, касок та інших товарів, завезених в Україну як гуманітарну допомогу. Загальна вартість продукції становила 18 тис. доларів, повідомив прес-центр УСБУ у Волинській області. Правоохоронці встановили, що незаконну схему організував військовослужбовець добровольчого формування, який також обіймає посаду керівника одного з відділів Підгайцівської ТГ. Під час санкціонованих обшуків на складі у місті Ковель та за місцем проживання зловмисника правоохоронці виявили та вилучили бронежилети, каски, гігієнічні товари, готівку у валютах різних країн на загальну суму майже 800 тис. грн. Соцмережі повідомляють, що організатора схеми звуть Михайло Смолка, він – колишній прикордонник. Також повідомляється, що він ввіз в Україну броньований AUDI A8L 2009 р.в. Авто, яке за документами мало відправитися захисникам України, перейшло до фіктивної фірми АСТРА-ЛЮКС.
На продажі гуманітарного автомобіля правоохоронними органами було затримано першого заступника мера міста Пустомити Львівської області Андрія Луківа. За дану автівку він хотів отримати неправомірну вигоду у сумі 100 тис. грн. Мікроавтобус надійшов як гуманітарна поміч із Фінляндії…
Верховна Рада затвердила пакет із 24 законів, які регламентують функціонування економіки країни у воєнний час. Зокрема, затверджено законопроект №7146, який передбачає кримінальне покарання за торгівлю гуманітаркою. Таким зловмисникам передбачено до 12 років позбавлення волі.
Як тільки уряд прийняв закон про безплатне розмитнення авто привезеного за кордону під час війни, так відразу дороги заполонили підприємливі хитруни ввозячи на продаж дармовий товар. Тепер уже йдеться про наміри заборонити такі пільги бо, як виявляється, по доброму із такими „добродіями“ працювати неможливо.
Такі принизливі для людської подоби дії відбуваються не тільки в екстремальні часи. Вони визрівали протягом цілої епохи совдепу, коли говорили одне, думали друге а діяли зовсім по іншому. Згадайте принцип „розносних“ партійних зборищ, коли під нищівний вогонь критики підпадали порушники. В протокол вносилися прийняті рішучі дії і… успішно забувалися. Прикривалися партквитком, високою ідеєю і принциповістю. Останнім часом додалась риторика патріотичних закликів і вишиванка, якою успішно прикривали…пінопласт, що мав би називатися патріотичним серцем. Активний „діяч“ Волинської обласної ради Михайло Імберовський прикривався навіть Божими законами регулярно відвідуючи український храм і „дбаючи“ про комунальне майно ради. Але на початку війни накивав п'ятами за кордон без будь якого бажання повертатися назад де успішно обезкровив галузь культури – офіційний оплот духовності Волинського краю.
Згадаймо 2014 рік, коли в зону АТО ринули справжні патріоти на боротьбу із ворогом і актуальними стали бронежилети, які могли хоч якось рятувати їх від ворожих куль. Вже у червні того ж року львівські правоохоронці затримали двох львів'ян, які підробляли бронежилети та продавали їх через одну з торговельних мереж. Майже 100 таких виробів зі Львівщини потрапили в зону бойових дій на сході. Пізніше з'ясувалося, що ці ж бронежилети потрапляли до бійців не тільки із Львівської області. У зловмисників тоді вилучили 53 бронежилети та 28 тис. грн. Метикуватими „бізнесменами“ виявилися 38-річний Олександр Сіростан і 31-річний Борис Марко.
Фальсифікат як явище і онкологічна метастаза присутній в організмі чи не кожного суспільства. Ми пожинаємо „заготовки“ совіцького реалізму у всіх сферах починаючи із духовного. Сімейний лікар, дбаючи щиро про здоров'я пацієнта і виписуючи рецепт радить придбати медпрепарат за можливістю за кордоном. В наших вітчизняних аптеках дуже часто можна купити в кращому випадку …глину. Підробляють ділки і дуже дороговартісні препарати від важкої недуги вартістю у тисячі доларів. Знекровлюється не тільки сімейний бюджет а й втрачається дорогоцінний час для порятунку хворого. Згідно оцінкам ВООЗ, в розвинених країнах відсоток фальсифікату складає близько 10 %, а в країнах третього світу – половину всіх лікарських засобів. В Україні, у різних версіях, продається від 50 % до 80% підроблених ліків. Якщо дивитися на максимальний відсоток – цифра жахлива.
Фальсифіковані ліки несуть високу загрозу життю і здоров'ю громадян України, особливо якщо врахувати, що по даним ВООЗ найбільша кількість підробок — 42 % це антибіотики, і 18% — психотропні речовини.
Про харчові продукти і їх підробку можна говорити багато і довго. Починаючи від штучних ковбас, вершкового масла, олії, і завершуючи червоною та чорною ікрою. Про здоров'я споживачів не йдеться, є велике бажання заробити більше грошей. Порушуємо тему, грубо кажучи, про „закуску“. Спиртні напої, зокрема так звані елітні, підробляються буквально у кожному регіоні в підвалах, гаражах, підпільних цехах. Реально 70 відсотків ринку спиртного – підробка. Втім, їх реалізація відбувається офіційно із прилавків торгових закладів. Це набутки минулого часу які вже закріплені у сучасному світогляді як звичне явище.
Під час війни виник дефіцит пального. Розбомблені нафтобази, автозаправки, порушена логістика доставки пального. На безриб'ї, як кажуть, добре ловити карасів у мутній воді. Через обмеження вільного продажу пальнонафтових продуктів з'являється багато об'яв про продаж талонів на пальне. Це механізм реалізації для юридичних осіб, які купують пальне для власних потреб. Таке явище було дуже поширене й до війни, оскільки багато мереж надавали великим покупцям знижки, а ті потім перепродували їх. І до війни були випадки шахрайства, однак тепер вони стали дуже частими. Талони виявляються недійсними. А перевірити їх на справжність можна лише на АЗС чи в офісі оператора-емітента.
Ще одна проблема – змішування пального. Вона існувала і раніше, оскільки деякі люди намагалися обійти податки. Проте тепер якість такого палива погіршилась, бо немає необхідних компонентів і часто на АС з успіхом продають „шмурдяк“ який шкодить здоров'ю вашого авто.
Отже, у цій війні знову і знову нагадує про себе невидимий і темний фронт корупції та злочинних дій. Замість затребуваних товарів отримуємо фальсифікати бо хтось має велику спокусу нажитися на чужій біді, хтось з успіхом реалізовує щиру гуманітарну допомогу закордонних друзів. „Благословенна людина, яка витримає спокусу, бо коли буде випробувана, то отримає вінець життя, який Господь пообіцяв тим, хто любить його“ . (Як. 1:12). Чи можуть ці Божі слова вплинути на свідомість наших грішників-співгромадян? Далебі, що ні. У них інші цінності. Цінності, які втратило наше суспільство у боротьбі за вдосконалення духовності. Всі ці відхилення від норми адекватного життя чиняться руками наших ближніх, що є потенційними посібниками окупанта-рашиста. Голодомор 30-х років теж здійснювався за допомогю рук „свідомих ентузіастів“ наших громадян, що вислужували собі посади і зарплати у кремлівських поневолювачів. Корегувальники путінського ракетного вогню теж знаходяться серед нас, адже точність ударів і знищення інфраструктури відома здебільшого тутешнім посіпакам.
За різними оцінками рівень тіньової економіки в Україні складає 23-31% від ВВП. Це кошти, які недоотримав державний бюджет. Реальні цифри значно вищі поданих офіційно але чи здатні вони отверезити тіньових ділків під час воєнного лихоліття і майбутньої відбудови економіки країни. Чи будемо сподіватися на те що „заграніца нам поможєт“ а самі і далі будемо мати власну шкурну вигоду від сумнівної комерції?
Назріло нагальне серйозне питання зняти маски із корупційного минулого. Адже Україна за минулий рік отримала 32 бали із 100 можливих в Індексі сприйняття корупції і посіла 122 місце із 180 країн. Наш показник знизився на один бал і тепер поруч із нами— африканська держава Есватіні (Свазіленд). На один бал нас випереджають Замбія, Непал, Єгипет, Філіппіни та Алжир — всі вони мають по 33 бали.
То куди ж ми прямуємо із ким мріємо воз'єднатися? З Європою чи Африкою? Європа і світ тепер поруч із нами на єдиному фронті визволення людства від страшного рашизму. Вони підтримують його матеріально, зброєю і духовно. Контрфронт тримають метастази із московії. Щось подібне простежується і на так званому невидимому внутрішньому корупційному фронті. Приховати темні помисли задля власної наживи під вишиванкою і лицемірними промовами тепер уже не вдасться нікому. Під вишиваною сорочкою справжнього українця має битися щире українське серце а не пінопласт у формі важливого людського органу.
Віталій КЛІМЧУК
