ПСИХОЛОГІЯ ВІЙНИ. За годину після кінця війни.

Я згадував, що ми втратили відчуття контролю через війну. Попереду сама невизначеність. Втрачене відчуття часу та перспективи. Все відчувається коротшим, плинним, ніж до війни.

Ми, певним чином, втратили відчуття реальності. Схоже, не можна розраховувати ні на що. Там де раніше була міцна земля, тепер хитка поверхня. Там, де нас ніколи не підводив наш організм, ми помітили перші зморшки.

І це відчуття змінює назавжди. Як яскрава пляма змінює білу сукню. Ми живемо, розуміючи, що надійності, ніби немає.

Як психолог, я намагаюсь повертати людям відчуття стабільності та передбачуваності.

Я намагаюсь вибирати безпечні місця для консультацій. Щоб раптова повітряна тривога не переривала консультацію. Я намагаюсь працювати із власним станом, щоб клієнт відчував у мені певну опору.

Я намагаюсь говорити повільніше, уважніше, спокійніше, ніж я звик. Бо поспіх може створити у нього відчуття рваності. Я можу говорити про свої страхі чи тривогу, але намагаюсь тримати їх під контролем. Я можу відчувати панічні атаки чи істеричні стани чи депресії. І в мене є мій власний психолог, якому я можу виговоритись при потребі.

Мені потрібно діставати з себе думки та емоції. І я вибрав зручну для себе форму. Свою рефлексію я вписую у статті.

Якщо у клієнта немає термінового питання, я призначає консультацію через кілька днів. Іноді прошу відтермінувати її. Іноді, пропоную самому подумати над терміновістю питання. Пожити із ним самому. Спробувати знайти своє власне рішення та свій власний контроль над ситуацією. Дуже часто, поживши із питанням, клієнт справді може кристалізувати своє власне рішення. Створене собою, а не дядею-психологом. У нього з'являється відчуття контролю над власними проблемами. Відчуття, що він може з ними справитись. Відчуття, що навіть найтемніше на зараз питання, не вбиває мене. З ним можна жити, його можна перемагати. А його вантаж можна витримувати.   

Я намагаюсь говорити про майбутні кілька днів. Бо людині важливо знати, що війна закінчиться. І через годину після неї ми будемо пити каву. З красивих білих чашок. Наівть, якщо наші руки будуть брудними, а обличчя — із новими зморшками.  Що б не сталось, ми будемо….

І тут немає нічого складного. Сспілкуючись із близькими, ви можете те саме. Ми лікуємо та підтримуємо часом, своєю людською увагою, своїм теплом. Бо людина лікується об людину.