Для аналізу мотивації в психології використовують закон Йеркса-Додсона: оптимальний стан дієздатності зберігається при помірному стані мотивованості. Недостатня чи надмірна мотивація погано впливає на продуктивність. В умовах війни, правило переноситься на рівень емоцій та кількість інформації.
Спочатку психологія.
Уявімо просте завдання: треба пройти по дошці, шириною 20 сантиметрів.
Просте завдання здається надто простим частині людей. Вони захочуть ускладнень. Щоб показати власну силу, міць, «молодецкую удаль». Вони спробують пробігти, перестрибнути, перескочити, пройти на час, пройти із зав*язаними руками. Легковажне ставлення веде до зниження уваги чи зусиль. І часто такий розслабон веде до помилок.
Згадую навчання в інституті, як приклад. Частина студентів добиралась до навчального корпусу за 45-60 хвилин. Вони виходити раніше, враховуючи корки, транспорт та інші негаразди. І завжди були в аудиторії на початку пар. Студенти, які жили поруч, часто запізнювались. Бо мали в голові думку, що встигнути на пари – просто. Недостатня увага чи мотивація приводила до запізнення.
Піднімемо дошку на висоту 30 метрів та закріпимо між дахами будинків. Завдання залишимо: пройти по дошці, шириною 20 сантиметрів. Ширина дошки не змінилась. Але тепер ми розуміємо ціну помилки, висоту падіння. І відмовляємось заходити на дошку. Бо ціна помилки стає критичною. Мотивація стає критичною. І рівень нашого страху стає критичним. У нас починаються судоми, відмова заходити на дошку, психіка може буквально вимкнути тіло.
Зверніть увагу: безпосереднє завдання не змінилось. Дошка залишилась та сама. Але наше ставлення до задачі, критичність помилки буквально блокувати дії. Ми, напевно, не пройдемо між двома будинками, бо маємо надмірну мотивація.
Оптимальна дієздатність досягається, коли рівень мотивації є помірним. Ми достатньо уважні до задачі. Але вона не викликає ажитації, надмірних емоцій, бажання поводити себе зухвало чи тремтіння в ногах.
«Найкраща результативність досягається при оптимальному рівні мотивації. Недостатня чи надмірна мотивація знижує результативність», — говорить нам психологічний закон Йеркса-Додсона.
Давайте той самий закон використаємо для інформації.
Коли інформації недостатньо, ми не розуміємо що? І як? Нам потрібно робити. У перші дні війни ми не розуміли, як потрібно діяти? Куди потрібно бігти? Чи варто вивозити родини? Як облаштувати бомбосховище? Де безпечно? Що буде із продуктами?
Відсутність інформації приводила до паніки та хаотичних рухів. Ми бігали колами, хапались за різні задачі, робили, а потім переробляли. Частина із вас, вірю, до сих пір їсть гречку із куплених запасів. Інші виїхали із Закарпаття в Чехію, бо так безпечніше. Треті залишились в Чернігові під час обстрілів, бо втратили час на евакуацію. Відсутність інформації – це погано. Бо ми не можемо приймати оптимального рішення.
Коли інформації забагато, наступає управлінський ступор. Згадайте, в перші дні війни всі чати, групи, стрічки були забиті фотографіями радіомаячків. В нашому чаті ОСББ за перший день було близько 40 повідомлень, новин, сенсаційних порад від військового друга. Мені навіть складно уявити, що відбувалось у колл-центрі поліції. Поліція обласного центру могли за добу отримати тисячі звернень. Які створювали надмірний інформаційний потік, заважали відрізнити неважливі повідомлення від важливих.
Надмірна кількість інформації, інформаційний шум, також заважають приймати рішення. Бо заважають виділити головне та приймати рішення.
Давайте той самий закон використаємо для емоцій.
Людина відчуває брак емоцій. Все ніби сіре, нічого не хочеться, нічого не відчувається. Вона знаходиться у депресивному стані (тут побутова оцінка, а не психологічна) і нічого не робить. Бо який сенс робити щось, якщо ніщо не має сенсу. Відсутність емоційного забарвлення приводить до відсутності уваги до справ.
Туди само і відсутність оптимізму. Якщо ми не віримо в успіх нашої справи, ми, напевно, складемо ручки і будемо сидіти спокійно. Бо який сенс рухатись, якщо справа вже програна? Людина, що не вірить, навіть не пробує змінити ситуацію. Таку людину потрібно ворушити та змушувати рухатись, щоб збільшити шанси на успіх.
Якщо людина відчуває надмірний оптимізм, вона може також припинити активність. Нащо здавати кошти на броніки, якщо у нас все добре і ми перемагаємо? Ого, Рашка біжить, війна закінчиться за 2 тижні (реальна розмова із мобілізованим на початку березня). Київ звільнили, повертаємось!!!
Надмірний оптимізм приводить до неадекватної оцінки ситуації, блокує нашу активність. Чи робить нас необережними, надто швидкими у рішеннях. Майстри-плавці, буває, тонуть через переоцінку своїх сил. Вони плавають у незнайомому місці у будь-яку погоду. Бо сили дозволяють.
Людину із надмірним оптимізмом варто «заземляти», стримувати від швидких та непродуманих дій. Зупинка дозволяє більш розсудливо оцінити власні сили та перспективи. Повернутись до тверезої оцінки реальності.
«Найкраща результативність досягається при оптимальному рівні мотивації. Недостатня чи надмірна мотивація знижує результативність», — говорить нам психологічний закон Йеркса-Додсона.
Для перемоги потрібно мислити, вірити та відчувати. Надмірність та недостатність можуть бути однаково небезпечні. Тому, зберігайте спокій, вірте в ЗСУ.
Якщо раптом стаття здалась корисною.
Ви можете подякувати авторові грошима. Навіть 1 перерахована гривня допоможе відчути, що варто писати такі статті. 4441 1144 2690 1334
Буду дуже вдячний.
