І ще про втому.
1) Кожна людина має персональний рівень енергії. Кожна людина має персональний рівень стресостійкості. Кожна людина має індивідуальний рівень переносимості пиздецю.
2) Цей рівень може змінюватись і залежить від багатьох факторів: досвіду, втоми, харчування, пережитий подій, навичок, сенсу свого життя, наявності потужної підтримки, сили волі та ін.
3) Зараз ви можете витримувати тонну стресу. А за кілька днів впадаєте у відчай та тягнете ледь 75 кілограм. А хтось все життя буд тягнути 200. Тому, з гуманістичної точки зору стидити чи матюкати іншого за його стійкість не варто. Ви не знаєте його ситуацію.
4) Коли рівень стресу перевищується, ви можете розвалитись до стану повної недієздатності. Або, по іншому, «в гавно». Виглядає як істерика чи апатія. Думаю, ви таке бачили. Тоді людина може втратити здатність щось робити, може сама потребувати уваги та підтримки.
5) Кожна людина сама утримує свій рівень дієздатності та відповідальна за це. Іноді їй можуть допомогти близькі, дієтологі чи психологи. Але ключові зусилля — власні.
6) Ваша психіка буде сама адаптувати рівень та якість інформації «на вході». Якщо рівень стресовості буде зашкалювати, вона буде захищатись за деформувати вхідний потік інформації та почуттів. Наприклад, просто перестане слухати травмуючу інформацію.
7) Забагато стресу — психіка почне вирубатись. Замало стресу при наявній загрозі — психіка буде вести себе інфантильно, втрачати увагу до загрози, розслаблятись перед обличчям загрози
8) Тому, оптимальним є стан, коли психіка сприймає певну частину інформації, але береже себе від надмірного рівня стресу.
9) Тому людина повинна робити те, що хоче, для збереження оптимального рівня стресу для себе. Якщо в цей список входить кава та морозиво, най буде кава та морозиво. Бо без них, можливо вона сама впаде в стан, який вам не сподобається.
