У війни є непопулярний бік: вона робить все простішим та яскравішим. Тому, навіть попри жахи та смерть, вона є психологічно привабливою.
Так буває, що людина працює у конторі, носить краватку, та щовечора повертається вчити англійську з дитиною. Стабільне життя, загалом, дозволяє жити краще та різноманітніше. Можна побачити Європу, мати регулярний секс та вибирати модель авто для родини. Бувають корпоративні війни, або війни із сусідом за стоянку у дворі будинку.
Багатьох це «доганяє» через сірість та прісність, відсутність смаку.
На війні все інакше. Є ворог, ти можеш його вбити. Він може вбити тебе і це відчуття змушує прокинутись. Ти можеш сказати дружині «Я зайнятий» та покласти трубку. Бо ти зайнятий. У мирному житті доведеться слухати про її проблемі із зламаною шафкою.
Ти зайнятий реальною справою: спасаєш людей, захищаєш батьківщину. В цьому є свій сенс. Ти перестав бути клєрком, ти став воїном. У тебе немає колег, а є побратими. В тебе є зброя. Ти став справжнім чоловіком. Водій не може тебе випхати із маршрутки зі словами «Я вас туди не посилав». Навпаки, вся нація працює на героя, який захищає Батьківщину.
Коли все скінчиться, ти перестанеш бути Бером-розвідником. А станеш Вася-менеджер із продажів. Дома буде дім. І буде він постійно. Буде втрачена частина тих справжніх емоцій, які воїн відчуває на передовій. І pнову жінка захоче уваги. І від «Сонечкам потрібно….» ти перейдеш до «Сходи собі й купи….»
Війна має свої кайфи. І це стане бар*єром. Він буде заважати окремим людям повернутись. Саме тому важливо зупинятись та дивитись на дитячий малюнок у синьо-жовтих тонах, який лежить від серцем. Мати у полі зору не лише момент «Зараз» а й відчуття «Потім». Інакше будемо мати багато дорослих, яким сподобалось відчувати себе живими.
Якщо раптом стаття здалась корисною.
Ви можете підписатись на профіль автора у Facebook.
Або допомогти йому грошима. Сума наразі неважлива. Навіть 1 перерахована гривня допоможе відчути, що варто писати такі статті. 4441 1144 2690 1334
Буду дуже вдячний.
