Часто бачу пропозицію забрати права у певної категорії населення. Для того, аби захистити країну від неправильних виборів.


Спершу права будемо відбирати у непатріотів. Аргумент буде наступний: «Це дуже логічно, вони ж голосують не за свою Батьківщину, а за московського / угорського / турецького царя.» Це буде приблизно 30% населення, які голосують за ПР та Шаріїв.

Потім ми обов*язово вирішимо повторити. Нам не сподобаються: «Ідіоти, які голосують за БАБюлю, Смешків та партії одного дня». Позбавити їх прав буде потрібно, щоб вони своїм ідіотизмом не заважали розумним патріотам будувати Батьківщину. Це буде ще 30%.

Врешті-решт, залишаться тільки патротичні партії. Нехай 30%. Умовний Голос, Демальянс, ЄС, Демсокира.

Але патріоти вони такі патріоти. І здатні пересваритись між собою в рекордні терміни. Тому за місяць-два необережне висловлювання призведе до заборон для неправильних патріотів.

«Активісту А, від маленької партії не сподобається активіст Б від великої партії.» «Активість А від маленької партії буде за дозвіл на зброю, проти активіста Б від великої партії»

А потім дійдемо до внутрішньої опозиції всередині правлячої партії. Тому що клан Турчинова буде проти квоти Парубія.

Особисто я вбачаю цей сценарій абсолютно реальним. Та очікуваним.


Вихід на мою думку:

1) Сценарій внутрішнього примирення, у горизонті 20-40 років. Будь-які спроби зробити це швидше приречені на тоталітарний контроль. Не будуть люди, в яких сіпається око від ОУН (через 80 років), слухати Вашу правду. Навіть, якщо ви вимкнете їм рос. телевізор. Швидкі результати досягаються лише тоталітарними методами. Але мова йде про систему цінностей та стереотипи. Тут швидких сценаріїв не буває.

2) Внутрішня амністія. Погодитись із тим, що представник будь якої партії може вважатись патріотом. Навіть представник Партії Регіонів може сісти у крісло чиновника, якщо: він професіонал, не був помічений у корупції чи антидержавній політиці. Наразі підтримка неправильної політичної сили — пожиттєве ярмо в очах політичних опонентів.

3) Орієнтація на суспільний діалог із вектором і навичками до пошуку спільних позицій, а не відмінностей. Тут у мене, до речь претензії до телеведучих, тележурналістів та ведучих шоу. Технологічно, вони працюють на пошук відмінностей у позиціях політиків. А повинні працювати на пошук спільних рішень. Значить, нам потрібно займатись навчанням, вчити професіоналів розрізняти такі форми групової комунікації.

4) Орієнтація на стримання риторики. Ми повинні свідомо притушити радикальність постів, закликів та гасел. Менше світити радикальними позиціями, поки ми не вміємо їх примирювати.

5) Орієнтація на шкільну освіту нового формату. Орієнтація на масові культурні обміни всередині країни. А згодом з Європою. Молодь із Харкова повинна подивитись на гуцульські села. А львівські легені повинні гуляти Херсоном та Маріуполем. Тут будуть виникати культурні містки, які будуть поєднувати окремі частини нашої країни.

Поки що все.


Про Автора

Особисто займаюсь підвищенням кваліфікації вчителів в рамках безкоштовної освіти. Будучи практикуючим тренером-психологом, постійно проводжу тренінги з управління, командної роботи, стратегування, комунікації, роботи із цінностями для педагогічних колективів шкіл.

Ви можете підтримати автора, переказавши йому трохи грошей на картку:

МОНОБАНК 4441 1144 2690 1334

Буду дуже вдячний.