Короткий вступ.
Мого співрозмовника звуть Тарас. Він прожив у КНР 6 років, отримав ступінь PhD, має досвід роботи з китайським бізнесом, проходив стажування в двох китайських компаніях. І мені була цікава його думка, погляд на Китай.
Для себе відмічу різницю двох стилів мислення. Мої питання — прямі, без полутонів, подекуди некоректні, я шукаю єдину можливу правду. Мій співрозмовник — дипломатичний та витриманий, дуже обережно підбирає слова та вирази. Іноді мене це дратувало. Але перечитавши остаточно текст, вирішив, що якраз ця дипломатична тональність і може показати стиль мислення Китаю.
Думки, які звучали протягом інтерв*ю.
Щоб зрозуміти Китай, мало вивчати китайську мову чи культуру за підручниками і книгами. Щоб зрозуміти Китай треба прожити там 3-4 роки. Потрібно поспілкуватись з різними людьми: від пересічного, не самого заможного мешканця і студента — до людини, яка займає керівні посади в державному секторі і несе на собі весь тягар державного чиновника.
Логіка китайців специфічна та, подекуди, незрозуміла для західної людини. Китайці дуже прагматичні, вони будуть робити те, що потрібно самим китайцям, але, водночас, їх дії завжди будуть продуманими, щоб не призвести до негативних наслідків. Китай справді намагається побудувати суспільство, зручне для своїх громадян суспільство. Влада Китаю турбується про своє населення.
Коли китайці щось кажуть, — це дуже часто може бути смисл у смислі, захований у смисл. Китай — це багатогранна, дуже різнобарвна та складна культура, що легко помітити якщо рухатись із півдня на північ, або ж із заходу на схід, культурно, ментально і, часто, навіть мовно, маю на увазі наявність величезної кількості локальних діалектів.
У Китаю не має союзників, але є партнери.
Китай фактично створив свій інтернет всередині світового інтернету. Для внутрішнього користування були створені аналоги популярних світових соціальних мереж чи застосунків. Звичайно, люди у Китаї можуть користуватись програмами для обходу цього блокування. Але вони не будуть про це говорити відкрито. Фактично, в китайському сегменті Інтернету «чутливі» питання не будуть обговорюватись в жодному вигляді.
Віталій. Яка офіційна позиція Китаю по відношенню до нашої війни?
Тарас: Вона є дуже специфічною. Для китайців війна є, але водночас її нема. Китайська офіційна риторика фактично не використовує слова війна "战争". Замість того вживаються терміни «питання» "问题" та щось на кшталт дуже широкого в своєму розумінні слова «ситуація» "局势". Лише один раз прозвучало слово "战火" — «полум'я війни».
11 квітня 2022 року речник МЗС КНР Чжао Ліцзянь провів брифінг для іноземних журналістів, в якому сформулював декілька ключових позицій відносно війни:
- Розширення НАТО на схід є першопричиною конфлікту.
- Санкції, які запроваджує Західний світ та, насамперед, США є непродуктивними, вони не ведуть до вирішення конфлікту.
- Китай виступав і виступає за мирне, дипломатичне вирішення конфлікту.
- Стосовно атаки у Краматорську, Росія та Україна мають різну версію подій. Тому потрібне неупереджене розслідування, яке дасть змогу визначити причину. Це само стосується і Бучі. Спочатку розслідування — потім висновки.
В принципі, вже з цих тез можна сформувати загальну позицію Китаю по відношенню до нашої ситуації: Китай, як завжди, буде проводити виважену і прагматичну політику, максимально уникаючи конфліктів та конфронтації, як і упереджених суджень та заангажованості. Китай максимізує значення принципу 双赢，взаємної вигоди.
Оригінал брифінгу: http://surl.li/bugrt
Переклад http://surl.li/bugrw
Чим Україна може зацікавити Китай?
Я б не сказав, що вона може зацікавити Китай. Україна вже зацікавила. Аналізуючи структуру відносин між країнами, то перше, на що ми дивимось — це продуктова безпека. Україна постачає у Китай зерно, кукурудзу, олію. І в цьому сенсі Україна для Китаю є важливим партнером.
Друге: Китаю потрібні наші технології, ті що ми отримали та розвинули після розпаду СРСР. Можливо, ви пам*ятаєте ситуацію навколо Мотор Січі. Це лише один із епізодів цікавості до України, а Китай готовий за це гарно платити та співпрацювати. Йому потрібні наші технології, наші інженери, наш спосіб мислення. Бо ми вміємо створювати нове, а також володіємо специфічною кваліфікацією. Тому наші інженери можуть бути потрібними там.
Третє: освіта. До нас їде самостійно багато китайських студентів, активно діють програми обміну тому що ми маємо якісну і відносно недорогу освіту. І сам Китай надає стипендії, навчальні та наукові, нашим спеціалістам та студентам.
Інтенсивність ділових зв"*язків насправді дуже насичена. Багато китайських будівельників, бізнесменів, студентів, фінансів вже фактично присутні в Україні. Представлена їх культура і навіть медицина. Це можуть підтвердити люди, які залучені тим чи іншим чином до цих процесів. Чи точніше, були залучені до війни. Китай може стати дуже потужним інвестором у процесі відбудови України після війни, хоча пересічні Українці цього можуть і не помітити.
А Росія?
Для Китаю — Росія це потужний партнер. Звичайно, після війни позиції Російської Федерації, як економічні так і політичні, скоріше за все, значно ослабнуть. Проте, Китай декларує надзвичайно важливе місце Росії у своєму світобаченні. Зараз ми говоримо про стратегічне партнерство. Певне місце у цьому партнерстві належить і в стосункам Росії та Китаю зі США.
Збройному протистоянні?
Ні, не думаю. Я не думаю, що Китай хоче чи прагне збройного протистояння із США. Розумієте, приблизно 4% продукції Китаю йде у Росію. І близько 50% у країни Заходу. Я не думаю, що Китай хоче війни із США, бо це зруйную всю систему відносин та буде мати катастрофічний вплив на всю світову економіку.
Ця країна вже стала другою економікою у світі і готується стати найбільшою. Протистояння із США є і буде, так чи інакше. Але мова не йде про світову війну. А скоріше про постійні дипломатичні, економічні протиріччя, втім, завжди залишаючи простір для співпраці.
Тобто мова йде не про війну, а про велику геополітичну гру, яку не можна оминути.
Тому, в певному розумінні, не існує окремо відносин Росія-Китай. Вони є на двосторонньому рівні, проте, водночас, вони входять до системи стосунків Китаю і з західними країнами. Так само, як немає і відносин Китай-війна (України проти Росії). Ми завжди повинні мати в голові трикутник Китай-Росія-Захід.
А що ви скажете про Тайвань? Були прогнози, що Китай готується захопити його?
Відштовхуючись від офіційної позиції Китаю, то Тайвань — це невід'ємна частина Китаю. Тому не думаю, що слід очікувати якихось активних дій, навряд чи це станеться. Китай із цікавістю спостерігав і спостерігає за вторгненням Росії до України, робить висновки і оцінює реакцію Заходу. І тут Захід виявився достатньо консолідованим.
Тим більше, Тайвань, як Ви знаєте, це острів. І він весь час готується до можливого втручання з боку Китаю. Тому десантна операція в таких умовах може виявитись надто ризикованою для Китаю.
Виглядає так, що для Китаю не має сенсу вступати у військові дії. Китай буде чекати, можливо 20 чи 30 років. Він буде обережно розвивати відносини, створювати економічні та культурні зв"*язки, використовувати позицію м*’якої сили. Для чого створювати нікому не потрібний конфлікт? Так, Китай продовжуватиме демонструвати свою присутність, військовими кораблями чи літаками. Але це слід сприймати як демонстрацію присутності, а не спробу реально захопити острів.
А наразі, мені здається, така ситуація, яка існує навколо Тайваню влаштовує всіх.
Тоді як ви прокоментуєте можливий сценарій, з відведенням Росією військ від східного кордону? Чи може Китай атакувати Сибір, захопити частину території?
А навіщо? Знову ж таки, Китай вміє чекати. Навіщо захоплювати територію, починати військові дії, тим більше зі стратегічним партнером? Там зараз досить значна присутність в економіці, у видобувній промисловості. Значна частина китайців тим чи іншим чином задіяна в різних галузях діяльності економіки Росії. Як я казвав трохи раніше — принцип взаємної вигоди.
Китай вміє чекати 200 років?
Китай вміє чекати стільки скільки треба.
Зрозумів. Тоді кілька швидких питань. Чи може Китай постачати зброю Росії?
Ні, це виключено. Він чітко озвучив свою позицію, що закликає до мирних переговорів і лише мирні переговори розглядає як шлях вирішення ситуації.
Офіційній позиції можна вірити?
Безумовно.
Постачання устаткування, радіотехніки, приладів для літаків?
Я думаю ні: це скомпрометує Китай, який виступає за переговори як єдиний робочий спосіб вирішення конфлікту. Зверніть увагу, державні корпорації продовжують імпортувати енергоносії з Росії. Але нові контракти вони не поспішають укладати. Є певні ознаки того, що банки Китаю починають неохоче працювати із російським бізнесом та фінансовою системою. Китай не буде втручатися.
Чекати на березі ріки, і спостерігати за розвитком подій?
Саме так. Навіть сухпайки для російської армії вони не будуть постачати. Бо їх можуть знайти на полі бою, а це буде дуже серйозним доказом допомоги з боку Китаю і порушення його нейтральності. Це протирічить політиці країни. Можливо якась тканина, якісь невійськові товари.Тканини точно не входять до санкційного списку, а китайська приватна компанія, що продає тканину, не перейматиметься сильно розпитуватиннями бізнесмена з умовного Новгорода, що саме той хоче шити, не буде. Скоріше поцікавляться, коли той має намір робити наступне замовлення.
А як звичайні люди ставляться до війни України та Росії?
Багато з них взагалі глибоко не цікавляться цією темою. Більшість ретранслює саме офіційну позицію, яку було наведено вище, нейтралітет самої країни та протидія амбіціям США. Частина моїх друзів говорять, що розуміють ситуацію, але в Китаї не часто можна зустріти радикальний супротив державній позиції, як, наприклад, в Україні чи Західному світі. Багато підтримки для України надходить від культурної інтелігенції та на рівні особистих зв'язків.
Для мене звучить як авторитаризм...
Вам складно зрозуміти культуру Китаю. Там багато різних народностей із різними поглядами. Їм потрібно якось уживатись разом. Тому я би не сказав, що мова йде про авторитаризм чи тоталітаризм у західному розумінні цього слова. Країна вихована у конфуціанській традиції, тут нормальним вважається увага до думки старшого та дотримання порядку, традицій. Існування певної вертикалі та життя в межах цієї вертикалі є частиною традиційної культури країни. Час йде і приностить певні зміні, але Китай це річ в собі, яка має власний шлях і світобачення.
Розумієте, є авторитаризм, умовно, в Росії. Там країна існує для обслуговування інтересів окремої, невеличкої категорії населення. В Китаї також є еліта, крупний бізнес, але країна, тобто влада, намагається піклуватись про людей. Зробити їх життя більш комфортним та зручним. Тому слово авторитаризм тут не доцільне.
Інтерв*ю вийшло достатньо незвичним. Якщо у Вас є питання, які цікавлять по Китаю, можете задати їх мені, написавши у Facebook, а я вже передам експерту. Якщо таких буде багато, спробуємо зробити Частину 2.
