Віталій Бєлов. Давайте обговоримо міжнародну політику. Яка ситуація склалась навколо України?
Олег Санжаревський. Ми можемо припустити, що західні країни бачать перспективу перемоги України на її території. І коли ми під час перемовин у Стамбулі, як один із можливих результатів збиралась зупинити війну (на дещо контраверсійних умовах), нам дипломатичними каналами підказували, що допоможуть більше, щоб ми не зупинялись. В принципі, ми бачимо, що колективний захід дотримується озвучених обіцянок.
Купа країн вислала російських дипломатів. Поляки заявили, що вони ніколи не залишать Україну. Вони розуміють, що будуть наступними. І зроблять все, підкреслюю, все для перемоги України. Поляки і так були близькими, але зараз вони це дуже конкретизують. Я очікую, що наступного тижня ми будемо бачити ще більше цікавої інформації (від Британії, Словаччини, Чехії…)
Захід буде працювати у напрямку нашої перемоги (вже після інтерв*ю з'явилася інформація про ленд-ліз як безпрецедентний формат підтримки з боку США).
Віталій Бєлов. Виходить, захід вирішив воювати українськими руками. Не просто зупинити Росію, а зробити тут велику м'ясорубку? Щоб Росія сюди тривалий час вкидала велику кількість військ і щоб їх тут вбивали. Ми — один великий Сталінград?
Олег. Звучить цинічно, але схоже на те. Захід зробив і інші заяви: мирні угоди України і Росії не означають закінчення санкцій. Та чи інакше, Захід буде Росію душити. Зараз Росія відкрила майже всі козирі. Ніхто не хоче через рік-два повертатись до тієї самої ситуації, коли Росія буде шантажувати цивілізований світ. Шантажувати газом чи нафтою, навчанням стратегічних військ або іншими дурницями. Швидше за все, сторони закусили вудила. Це було видно по Путіну з його питанням рубльової оплати. Вони працюють один проти одного і Україна стає лише одним із театрів дій. Відбуваються жахи та масові вбивства, але є і глобальний театр, де ми - лише фон. Де вони з'ясовують стосунки неймовірного масштабу.
Віталій Бєлов. Ви згадали про газ. Росія хотіла отримати оплату за газ в рублях. Але європейці продемонстрували консолідовану позицію і відмовились. Після чого Росія почала вигадувати якісь схеми, відтерміновувати цей процес. Схоже, вона не була готова повністю перекрити газ.
Олег. Його не можна надовго перекрити. Є сховища в Європі. Ну, закачають вони свій газ в Європу, а його там заарештують за порушення умов угоди. А на території Росії великих сховищ немає. Захід розуміє, що потрібно перетерпіти кілька тижнів, тим паче що холодна погода відступає. Росії газ нема куди дівати. Є ще варіант експорту у Китай, але там недобудовані газопроводи. Крім того, Китай не хоче в це гратися. Якщо краник газовий відкритий, якщо газ видобувається, його зупинити неможливо: або він постачається кінцевому споживачу, або закачується у підземні сховище, або спалюється.
Віталій Бєлов. Те саме з нафтою? У Росії виникли великі проблеми із продажем своєї нафти-сирцю. Вона продається з дисконтом у 25-30 доларів від вартості нафти марки Brent. Тобто якщо бренд коштує 105 доларів то росіяни продають свою нафту за 78.
Олег Санжаревський. Так, ми бачимо неоголошене ембарго. Наприклад, Індія домовилися із Росією про закупівлю 15 мільйонів додаткових барелів нафти протягом року. Вона використовує приблизно 4,5 мільйони барелів на добу. Тобто всі російські «успіхи» — це потреби Індії за 3 дні, це дуже незначна кількість
По-друге, США вже пригрозили Індії санкціями, якщо вона буде купляти російську нафту у суттєво збільшених масштабах. Це ж глобальна політика, тут вже гратись ніхто не буде. Була чітка заява державного Департаменту: Індія отримає санкції, якщо буде нарощувати закупівлю нафти. Які відносини більш ніж значущі для Індії: США, з якими вони входять у єдиний військовий блок, створений минулого року для протистояння Китаю, чи Росія, з якою торгівельні стосунки досить обмежені? (Росія навіть не входить у десятку торгівельних партнерів Індії — В.Б.) Технологічно і ресурсно вибір очевидний.
І третє: а як експортувати нафту чи газ? Цистернами? Танкерами, які здебільшого орендовані іншими країнами наперед? Трубопроводами, які недобудовані чи ведуть у Європу? Тобто, навіть технічно нафту чи газ буде складно продати новим партнерам. Немає відповідної інфраструктури. І її неможливо швидко побудувати. Тим паче в умовах санкцій, які обмежують і без того помірний технологічний потенціал Росії. І останнє — логістика експорту залежить і від сорту нафти, мало кому потрібен додатковий Urals)
Віталій Бєлов. Також США, а потім і більшість західних країн, повідомили про відкриття своїх стратегічних запасів енергоресурсів. Протягом півроку на ринок будуть виведені більше 180 мільйонів барелів нафти, що повинно частково покрити російську частку цього світового ринку. Це означає, що Росію вирішили додавити?
Олег Санжаревський. І це також підтверджує наші гіпотези, хоча це лише гіпотези. Ми не можемо сказати точно: чи Джонсон, чи Байден хочуть нашими руками знищити одного з ключових ворогів. Але ми бачимо дії на двох фронтах. Крім військової допомоги розгорнута величезна торгівельно-економічна війна. Байден говорив, що ви через місяць подивитеся, що буде. І поки його слова справджуються.
Віталій Бєлов. Тоді у розмові про нафту потрібно врахувати позицію кількох країн. Венесуела?
Олег Санжаревський. Вона перша по запасах. Але у неї погана економіка. Вона не може швидко наростити свій видобуток, свою інфраструктуру, транспортування. Плюс там так звана «важка нафта». Для використання її потрібно додатково готувати для обробки на нафтових заводах Північної Америки. Та сама проблема є у Казахстані. Тому вони змушені будувати заводи на місці. Подивимось на дипломатичну вправність США: наскільки уряд Венесуели близький до Росії, які аргументи запропонують Сполучені Штати Америки...
Віталій Бєлов. Азербайджан? Ця країна також має значні поклади нафти. Але транспортує їх за допомогою Туреччини. 28 березня заступник керівника комітета Держдуми РФ з економічної політики Михайло Делягін в ефірі програми «60 хвилин» на каналі Росія 24 назвав Азербайджан «турецьким проксі» та запропонував покарати його за дії у Нагірному Карабасі. Він пропонував бомбити нафтову інфраструктуру Азербайджану. Був дуже великий скандал, влада Азербайджану обурилася. Одразу почалися вибачення, дійшло навіть до Пєскова — секретаря Путіна, який стверджував, що це особиста думка депутата. Це була необережна заява, яка дозволяє нам зробити висновок, що Росія не готова до торговельної війни із Азербайджаном на даний момент.
Олег Санжаревський. Росія насправді не хоче мати справу і з турками. Біля Баку є військова база Туреччини, там не тільки опосередкований вплив. Він є реально військовий, а після останньої перемоги над Вірменією зв'язок ще посилився. Нащо воно Путіну? Він завжди готовий зрадити вірмен у своїх інтересах. Ми бачимо, що у нього справді великий провал у розбудові армії. Те, що він не перевів її на контрактну форму, добре з точки зору економії грошей. Було правильно мати велику кількість строковиків. Але з точки зору армії, яка має воювати зі всім світом, це стало помилкою. Росія накупила значну кількість боєприпасів, танків, ракет. Але воює людина, якість управління цим озброєнням дуже низька. Відповідно, їм ще Азербайджану не вистачає у ворогах, з усіма турецькими та ізраїльськими інформаційними системами, авіацією. Тому будуть вибачення, Росія зараз там боїться воювати.
Віталій Бєлов. Вони перекидають війська з Калінінграду, з-за кордону, в тому числі славнозвісної Гюмрі, бази в Вірменії. Росія вже чітко розуміє, що вона не тягне одночасно два військових конфлікта?
Олег Санжаревський. Ба більше, вони чітко розуміють, що не можуть перекрити два напрямки в Україні. Але ми повинні розуміти, що навіть невелике підсилення може бути для нас загрозою. Треба ще мобілізувати світ, вимагати швидшого накачування зброєю. В решті решт, світу це зрозуміло. Сподіваюсь, наше керівництво розуміє, до реальних мирних угод ще далеко, Тим паче, що їх потрібно підтвердити на референдумі. Без серйозної підтримки наш південь та зона ООС може просто не витримати, ми там у незручному становищі.
Віталій Бєлов. А що ви скажете про позицію Китаю? Його керівництво і суспільство, тісний контакт із Росією. Схоже, що сам Китай не дуже хоче підтримувати Росію. Але вони знаходяться в активному протистоянні зі Сполученими Штатами Америки. І діють за принципом «ворог мого ворога — мій друг». Китай бере значну кількість інформації з російських джерел і подає її однобічно. Він не згоден із знищенням Росії, бо тоді втратить потужного союзника. Китаю зараз цікава не перемога України чи Росії. Він намагається стримати перемогу США.
Олег Санжаревський. Це так і виглядає.
Віталій Бєлов. Мій обережний прогноз: Китай не буде постачати в Росію військову допомогу. Але буде закуповувати енергоносії, постачати промислове устаткування, електроніку та інші допоміжні речі.
Олег Санжаревський. Він з цього і почне. Але якщо справи у росіян підуть погано, то Китай може піти на постачання окремих зразків озброєння. Там є частина абсолютна однотипних видів, вони не будуть особливо відрізнятись на полі бою. Теоретично це може бути виявлено за допомогою супутникової зйомки. Але без реального захоплення цієї зброї на полі бою, я не думаю, що хтось може щось зробити Китаю. Це може стати приводом для накрутки в американській пресі ідеї, що саме Китай є головним ворогом.
Віталій Бєлов. Наш театр подій може стати другорядним?
Олег Санжаревський. Це може трапитись, але не скоро, у дещо віддаленій перспективі. Вважаємо, що Китай справді може готувати свою особисту вендетту. Я маю на увазі Тайвань. Але ми очікуємо повну готовність на 23-24 роки. Наприклад, Китай не зміг наростити свій парк авіазаправників, що ускладнює можливе протистояння з США. Він може просто не мати можливості ефективно протистояти силам США. Для чого Китаю були потрібні контракти із Мотор Січчю? Йому потрібні були мотори для великих літаків. У цьому він відставав. І таких маркерів є кілька. У Китая немає стовідсотковою готовності кидати цей виклик саме зараз. Він швидко рухається, але я не думаю, що буде змінювати свої плани через військову агресію Росії. Тому я погоджуюсь, що постачання буде прихованим і в першу чергу не бойовим.
