Мені, насправді, нікуди бігти.

Бо витратив 15 років на отримання професії. І чогось вартую, нажаль, лише у цій країні. Я 15 років вивчав моделі мотивації, психології людину, нещодавно почав вивчати психомоторні установки.

Моя професія — мовозалежна. У близькій по мові Польщі я стаю збирачем трускавок. Та майже не маю шансів прогодувати та виховати свою родину.

Я не маю великих статків, квартири, акцій, банківського рахунку. Моїх накопичення можуть зникнути за одну велику хворобу.

В мене немає квартири в Італії, як у Зеленського. Я не викладаю у Стенфорді, як Мілованов. В мене немає російського паспорта, як у депутата Деркача. В мене навіть немає чемодану з грошима, як у родичів пана Єрмака.

Мені нікуди тікати, моє майбутнє — пов*язане з Україною. Тому я буду працювати, щоб я мав майбутнє.

Я працюю зі шкільною освітою. Бо трохи її розумію.

Я думаю, щоб мати майбутнє, потрібно працювати над ним, у тій сфері, де ти здатен це робити.

Бо держава сама не здатна витягнути себе з болота за волосся.