Мені, насправді, нікуди бігти.
Бо витратив 15 років на отримання професії. І чогось вартую, нажаль, лише у цій країні. Я 15 років вивчав моделі мотивації, психології людину, нещодавно почав вивчати психомоторні установки.
Моя професія — мовозалежна. У близькій по мові Польщі я стаю збирачем трускавок. Та майже не маю шансів прогодувати та виховати свою родину.
Я не маю великих статків, квартири, акцій, банківського рахунку. Моїх накопичення можуть зникнути за одну велику хворобу.
В мене немає квартири в Італії, як у Зеленського. Я не викладаю у Стенфорді, як Мілованов. В мене немає російського паспорта, як у депутата Деркача. В мене навіть немає чемодану з грошима, як у родичів пана Єрмака.
Мені нікуди тікати, моє майбутнє — пов*язане з Україною. Тому я буду працювати, щоб я мав майбутнє.
Я працюю зі шкільною освітою. Бо трохи її розумію.
Я думаю, щоб мати майбутнє, потрібно працювати над ним, у тій сфері, де ти здатен це робити.
Бо держава сама не здатна витягнути себе з болота за волосся.
