Ризикну спростувати поширене твердження, що критичне мислення це добре. Можливо в теорії це так, але для конкретного носія, особливо в теперішній час, воно нічого крім проблем перенести не може.
Здається більшість українців увірували, що почалась остання битва добра і зла. Виборці перетворюються на адептів та фанатів. Опоненти стають ворогами. Обидва протиборчих табори вже скоро почнуть канонізувати своїх кандидатів.
Але крім двох ворогуючих сторін, позначимо їх умовно По і Зе, є ще третя різношерстна група українців. Туди входять ті, хто з різних причин «забили» на вибори, а також ті, хто не визначився і пробує розібратись в ситуації. От саме останні бісять практично всіх. І на це є ряд вагомих причин.
- Вони сумніваються, що в разі програшу того чи іншого кандидата, настане кінець світу в окремо взятій державі. Щось там блеють про парламентсько-президентську республіку та громадянське суспільство
- Вони задають питання. Причому обом сторонам. Замість того, щоб обрати когось одного і увірувати.
- Вони намагаються спростовувати фейки і виступають за обґрунтовану критику та «чисту» інформацію. Не розуміють убогі, що на війні всі засоби підходящі.
Цей перелік можна було б продовжити, але наявних пунктів цілком достатньо, щоб одні їх назвали порохоботами та корупціонерами, а інші зебілами та малоросами.
Все це викликає непереборне бажання написати в бюлетені «йдіть у ср@ку», але в останній момент думаєш, що там ми буваємо всією країною регулярно. Пора вже звідти вибиратись. Тому знову намагаєшся думати, аналізувати та задавати питання.
