Зараз скажу страшне.
Головна проблема української політики — це не корупція і вплив олігархів чи Москви, а відсутність інституту репутації.
За наявності останнього, людина, помічена в корупційних схемах і т.п., не могла б не те що в парламент обратись, для неї і сільська рада була б недосяжна.
Прикметно, що дана проблема має два прояви.
Перший, полягає у відсутності позитивної репутації апріорі в людини, що вирішила зайнятись політикою. В народі ця схема знаходить своє вираження так: «всі одинакові». Не важливо, ким ви були і що робили до. Будь ви хоч «мати Тереза» чи якийсь гіпотетичний всенародно улюблений співак, але найменший натяк на бажання «йти в політику» здатний поставити на вас хрест в очах народу. Про простих смертних я взагалі мовчу.
З другого боку, можна творити все, що завгодно. Засновувати «Партію регіонів», підписувати провальні газові контракти, входити ОПГ в 90-х, але варто почати «жити по-новому», оголосити «новий курс», активно і душевно віщати по ТВ і народна амнезія дає вам шанс почати все з чистої сторінки. Знову. Вкотре.
