Ні. І справа тут навіть не в 35 статті Конституції, яка стверджує, що: «церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави». І не тому, що частина громадян нашої держави дотримуються інших віросповідань чи не дотримуються жодних.
Вся суть в тому, що це нечесно по відношенню до самих «рядових» християн.
От скажімо діючий гарант: спочатку ходить з хоругвами московського патріархату, потім на камери молиться в православних храмах київського патріархату, а під кінець відвідує греко-католицьку прощу. Хоча в даному контексті теперішній президент просто повторює модель поведінки всіх своїх попередників, які робили релігію частиною свого піару.
Більш того, чиновники всіх рівнів, як виборні так і призначені, вміло переймають цей досвід. Напередодні великих християнських свят з телеекранів, рекламних щитів, газетних сторінок на нас дивляться десятки побожних одухотворених пик, що сиплять на голови співвітчизників віршованими чи прозовими вітаннями. Таким чином, свідомо чи не дуже, відбувається маніпуляція людьми за допомогою однієї з найбільш інтимних категорій – віри.
На моє глибоке переконання, всі посади, починаючи від найвищої – президента, до мера найменшого містечка, повинні бути по за релігією. Хоча люди які їх займають можуть вірити в що завгодно, але без камер та фото, сам на сам з тим, перед ким, згідно своїх переконань, в кінцевому результаті відповідатимуть.
