Бути українцем – це найскладніше завдання у світі.
Бути українцем – це завжди вибирати між #Зрада та #Перемога. Писати Білою крейдою на Чорній дощі. Не знаючи, що у світі є інші кольори та напівтони.
Бути українцем – це живучи в провінції, обов'язково ненавидіти піде@@сів, а представляючи прогресивну столичну тусовку, бути безальтернативним гей-френдлі. І взагалі, українець обов'язково повинен прийняти якусь із позицій з конфліктних та складних питань: ЛГБТ, право на вогнепальну зброю, легалізація марихуани та проституції тощо. Якщо такої позиції немає, його буде ненавидіти кожна із зацікавлених сторін.
Бути українцем — це свято вірити, що для світлого майбутнього країни обов'язково потрібен ще хтось, крім нього: для відморожених – це «руській мір», для притомних Євросоюз. Але ті та інші, не вірять у виключно свою здатність збудувати Країну.
Бути українцем – це зневажати та ігнорувати державні інститути, одночасно нарікаючи на те, що держава слабка.
Бути українцем – це зневажати політику та дуже часто продаватись політикам. Скаржитись, що у владі немає нових облич та продовжувати голосувати за політичний нафталін.
Але бути українцем – це також мати феноменальну здатність до виживання та збереження ідентичності, що породжує, час від часу, «в народі» тих, для кого бути Українцем – це вже зовсім інше поняття.
