40 років тому з подібною спекою я вперше зіткнувся під час військової служби — на ракетному полігоні «Капустин Яр» в Казахстані. У нас же на той час рекордною вважалася температура +30, що траплялося доволі рідко.
Про зміни клімату можна судити навіть по гардеробу окремої людини. От, пригадую у батька був кожух, зимове пальто, осіннє, плащ, шапка, картуз, шляпа... Все це відповідало певній порі року і «температурному режиму». Оскільки тепер весни і осені фактично нема (є лише певний перехідний період), то можна цілий рік проходити в одній куртці і шапочці...
Малі річки і й справді зникають на очах... Через наше село сотню років тому текла річечка, в пору мого дитинства в межах села лишилися від неї два повноцінні ставки і по луках болітця з невеликими озерцями... Води весною було стільки, що 1971 року вона прорвала кам'яну дамбу і зруйнувала капітальний міст. Тепер там залишилася невелика калюжа, яку все ще називають «ставком»... Ще згадав про джерела. Раніше, коли пацанами пасли корів за селом, то ніколи не брали з собою пити, бо знали, де є поблизу джерела, де можна було напитися чистої холодної води... Кілька років тому об'їхав ті місця, але від джерел нема й сліду...
Усе це трапилося за якихось 50 років. Важко навіть уявити, що буде на нашій землі ще через 50 років! А навіть ті, кому зараз 20-30 здебільшого доживуть і до 2071-го…
