Я ще застав часи, коли ходили «село на село».... Коли раптом у клубі посеред фільму хтось вривався до зали з криком: «Наших б'ють!». Це означало, що хтось двинув «на чужу» у сусіднє село і там його оддухопелили місцеві... За лічені секунди усі хлопці опинялися на вулиці, а хтось уже мчав мотоциклом в колгоспний гараж... Там була так звана чергова машина (на випадок, коли треба терміново відвезти в район хворого чи ще якогось НП), а черговим водієм зазвичай призначали когось із молодих. По тривозі машина швидко прибувала до клубу, вся компанія вантажилася на кузов «газона» і на чолі з постраждалим виїздила на місце події.
Вперше я став свідком виїзду «по тривозі» десь років у 10-12, коли мені сусід Володя передав на час «операції» свій радіоприймач ВЕФ, з яким тоді модньо було ходити (пізніше цю роль почали виконувати переносні магнітофони типу «Весна»). Тож довелося чекати, коли наші повернуться назад. Повернулися з перемогою, хоча і незадоволені: у сусідньому селі, побачивши набиту молоддю машину, місцеві не стали спокушати долю і розбіглися без бою...
Отака була «сільська тероборона»!
Та уже давним-давно подібні речі відійшли самі собою, оскільки не стало не лише дівчат чи хлопців у сусідніх селах, але й багатьох сіл уже нема. Нема кому і нічого вже обороняти!
