Поки світ прикутий до ескалації на Близькому Сході, питання про те, як війна навколо Ірану змінить долю сусідніх регіонів, часто залишається на периферії порядку денного. Однак для країн Каспію, Центральної Азії та Південного Кавказу цей конфлікт перестав бути «чужим». Безпілотники над Нахічеванню, підготовка до атак на трубопровід Баку – Тбілісі – Джейхан, евакуація тисяч людей через Туркменістан та Азербайджан — усе це сигнали того, що війна підбирається до критичної інфраструктури та транзитних артерій Євразії.
Чи можна ще вважати Каспій «далеким тилом»? Як змінюються ризики для енергетики, логістики та екології замкненого моря? І чи готові лідери регіону до сценарію, за якого конфлікт затягнеться на роки?
Ці та інші питання ми обговорили в ексклюзивному інтерв'ю для ПолітКома та TransCaspianUA з Аскаром ІСМАЇЛОВИМ (Askar Ismailov), радником із Центральної Азії Global Gas Centre (Казахстан). Його оцінка — відверта, структурна і багато в чому тривожна.
Питання: Які ризики можливого затягування війни в Ірані для енергетичної та транспортної інфраструктури в регіоні Каспію?
– Якщо війна затягнеться, Каспій уже не можна буде вважати «далеким тилом». Найтривожніший сигнал ми вже побачили: Азербайджан заявив про дронову атаку на Нахічевань, а ЗМІ повідомили про зірваний план атаки на трубопровід Баку–Тбілісі–Джейхан. Це означає, що в зоні ризику опиняються не лише експортні нафтогазові маршрути, а й аеропорти, портова інфраструктура, залізничні вузли та вся логістика Середнього коридору. Для країн регіону це передусім ризик перебоїв, подорожчання логістики та зростання навантаження на альтернативні маршрути.
Друга проблема в тому, що навіть без прямих ударів по Каспію війна навколо Ірану ламає звичну географію транзиту. Уже триває евакуація громадян через Азербайджан і Туркменістан, Казахстан терміново перебудовує авіаційну та консульську роботу, а Туркменістан відкрив прохід через кордон з Іраном для іноземців та вантажів. Це означає, що будь-яка затяжна криза буде не лише військовою, а й логістичною історією. І чим довше вона триває, тим вищою є ціна стійкості для всього каспійського поясу.
Екологічний ризик. На жаль, доводиться брати до уваги, що більшість нафтогазових проєктів Азербайджану розташовані в Каспійському морі, яке є закритою водоймою. Відповідно, будь-які атаки на морську нафтогазову інфраструктуру призведуть до непоправних екологічних наслідків. А в поточних умовах екологія не є пріоритетом з усіма наслідками, що випливають. В Ірану зараз гостро стоїть питання виживання.
Питання: Які сценарії розвитку ситуації навколо Ірану Ви бачите і як вони вплинуть на країни Центральної Азії та Південного Кавказу?
– Я бачу три базові сценарії. Перший — обмежена деескалація. Іран уже публічно заявив про готовність припинити удари по сусідах, якщо їхня територія не використовується проти нього. У такому разі Центральна Азія та Південний Кавказ не вийдуть із зони ризику повністю, але зможуть утримати ситуацію в режимі підвищеної обережності та охорони інфраструктури. У такому випадку інтерес до Транскаспійського маршруту як до безпечнішої альтернативи тільки зростатиме.
Другий сценарій — війна на виснаження. Це, на мій погляд, найреалістичніший і найнеприємніший варіант. ЗМІ вже фіксують розкол всередині іранського керівництва, а на практиці ми бачимо, що навіть після заяв про стриманість удари й погрози сусідам не припинилися. У такому режимі Південний Кавказ, передусім Азербайджан, житиме під постійним ризиком диверсій та ударів по критичній інфраструктурі, а Центральна Азія — під тиском на транзит, авіацію, страхування перевезень.
Третій сценарій — внутрішня дестабілізація Ірану та хаотичний транзит влади. У цьому випадку проблема стане ще ширшою за війну як таку. Для Центральної Азії це означає тривалу втрату частини південної зв'язності, зростання прикордонних та міграційних ризиків, а для Південного Кавказу — нову фазу жорсткої силової турбулентності, де будь-який об'єкт інфраструктури може перетворитися на інструмент тиску. Це вже не про одну кризу, а про нову карту ризиків навколо Каспію.
Питання: Як керівники країн Центральної Азії та Південного Кавказу знижуватимуть ризики, пов'язані з ситуацією в Ірані?
– Вони вже роблять це за чотирма напрямами. Перше — екстрена координація. Казахстан зібрав контакти глав МЗС країн Центральної Азії та Азербайджану, окремо синхронізується з Туреччиною, включаючи майбутню зустріч на рівні зовнішньополітичних та транспортних відомств. Це означає, що питання вже перейшло з площини заяв у площину кризового управління маршрутами та безпекою.
Друге — захист критичної інфраструктури та демонстрація нейтралітету там, де це можливо. Азербайджан після ударів по Нахічевані та повідомлень про підготовку атаки на БТД явно посилюватиме охорону трубопроводів, аеропортів та прикордонних зон. При цьому важливо, як діятиме Баку. Чи братиме участь в операціях проти Ірану, чи захист своєї території без втягування в чужу війну — стане зрозуміло вже найближчим часом.
Третє — збереження прямих каналів зв'язку з Тегераном. Узбекистан у розмові з Іраном зробив акцент на неприпустимості подальшої ескалації та на необхідності вирішувати суперечки дипломатією, Таджикистан також офіційно висловив глибоку стурбованість, Вірменія підтримує прямий контакт на рівні міністрів закордонних справ. Це лінія держав, які розуміють, що з сусідом можна сперечатися, але не можна втрачати канал зв'язку в момент кризи.
Четверте — консульська та гуманітарна подушка. Туркменістан забезпечив прохід людей і вантажів через туркмено-іранський кордон, Киргизстан відкрив цілодобовий штаб і канали зв'язку з громадянами, Казахстан розгорнув оперативний штаб та евакуаційні рейси. Тобто регіон знижує ризики не гаслами, а своїми діями. Саме так і виглядає нормальна антикризова політика.
Питання: Як би Ви оцінили реакцію керівництва та політичного класу Вашої країни на події в Ірані?
– Якщо говорити про Казахстан, то реакція виглядає стриманою, раціональною і загалом дорослою. Астана не скотилася ні в емоційну риторику, ні в небезпечну двозначність. Офіційна лінія була вибудувана навколо трьох тез: захист громадян, деескалація, дотримання міжнародного права. МЗС Казахстану закликав до максимальної стриманості, засудив удари по цивільних об'єктах і наголосив, що конфлікти мають вирішуватися політико-дипломатичними засобами.
При цьому Казахстан не обмежився словами. Було організовано евакуаційні заходи, оперативну координацію з сусідами, окремі контакти з Туреччиною щодо регіональної ситуації та транспортної стійкості, а також підтримку Азербайджану після атаки на Нахічевань. Пізніше Токаєв привітав заяву Тегерана про відмову від ударів по сусідніх країнах. Тобто реакція була не пасивною, а прагматичною: не вплутуватися у війну, але й не вдавати, що вона нас не стосується. Для країни, яка залежить від транзиту, експорту та регіонального балансу, це, мабуть, єдино вірна лінія.
Інтерв'ював Віталій КУЛИК
https://politcom.org.ua/esly-vojna-zatyanetsya-kaspyj-uzhe-nelzya-budet-schytat-dalnym-t%d1%8blom
