Українська система охорони здоров'я дедалі більше нагадує складний організм, який функціонує на межі виснаження. Дані останніх досліджень свідчать не лише про проблеми окремих елементів, а про системну кризу, що охоплює як фінансування, так і кадрову політику, доступність і якість медичних послуг. Найбільш тривожним є те, що ця криза вже давно перестала бути прихованою – її відкрито фіксують як медики, так і пацієнти.

Про це ми говорили на круглому столі «Стан системи охорони здоров'я. Як повернути людям доступність та якість медицини?», організованого Центром досліджень проблем громпадянського суспідьства з презентацією результатів IV Національного дослідження стану медичної системи України від дослідницької компанії "Active Group". 

Опитування медичної спільноти демонструє глибокий розрив між офіційною звітністю та реальною ситуацією «на місцях». Лише 14,8% медичних працівників позитивно оцінюють стан системи, тоді як значна частина або оцінює його негативно, або вважає лише «середнім». Це означає, що система функціонує не завдяки реформі, а всупереч їй – завдяки професіоналізму та самопожертві лікарів.

Показовим є і ставлення до самої медичної реформи. Майже половина медиків – 46% — не бачать жодних позитивних результатів змін. При цьому лише чверть опитаних відзначає позитивні зрушення. Особливо критично лікарі оцінюють доступність медичної допомоги: понад 40% вважають, що вона погіршилася. Таким чином, задекларована мета реформи – зробити медицину більш доступною – у реальності не досягнута.

Окремим джерелом системної напруги є фінансова модель, сформована навколо Національної служби здоров'я України (НСЗУ). Близько 60% медиків вважають, що тарифи НСЗУ не покривають реальних витрат лікування. У результаті лікарні змушені економити на базових речах або перекладати витрати на пацієнтів. Це руйнує саму ідею безкоштовної медицини, яка дедалі більше існує лише у звітах.

Не менш показовою є трансформація ролі НСЗУ. Як зазначила відомий лікар-інфекціоніст Ольга ГОЛУБОВСЬКА, більшість медиків сприймає НЗСУ не як партнера, а як контролюючий та каральный орган. Понад 75% опитаних не бачать у ній союзника, що свідчить про кризу довіри до ключової інституції реформи. У таких умовах лікарні змушені витрачати ресурси не на лікування, а на бюрократичну взаємодію. «Тарифи НСЗУ –  це основний момент який створює нездорову атмосферу в наданні медичної допомоги. Це кричуща проблема. Я розумію, що в державі немає грошей, але є речі які можна виправити без грошей. Звідки взяті тарифи НСЗУ?  З яких формул, документів? Як були розраховані ці тарифи якщо немає стандартів лікування. Ці тарифи не є об'єктивними. Це знають всі і навіть в НСЗУ», – наголосила Голубовська. 

Голубовська також наголосила, що одним із найнебезпечніших результатів дослідження стала кадрова криза. Понад 70% медичних працівників повідомили про дефіцит кадрів у своїх закладах охорони здоров'я. Крім того, більшість лікарів негативно оцінює створення спроможної мережі лікарень і підтримує відновлення мережі фельдшерсько-акушерських пунктів для покращення доступності медичної допомоги. На її думку, ці результати свідчать про необхідність перегляду підходів до реформування системи охорони здоров'я. Закриття лікарень і скорочення ФАПів без створення альтернатив лише поглиблює нерівність доступу до медичних послуг. Пацієнти у великих містах і в селах дедалі частіше живуть у різних медичних реальностях.

Цю картину підтверджують і результати окремого дослідження, проведеного Центром досліджень проблем громадянського суспільства, яке було зосереджене на оцінках самих пацієнтів. Особлива увага приділялася вразливим категоріям: ВПО, учасникам війни, дітям війни, людям з інвалідністю, пацієнтам із вродженими та онкологічними захворюваннями. Отримані результати виявилися не менш тривожними, ніж оцінки медиків.

«Ми не проти реформи – ми за людські реформи, але вони не повинні бути спрямовані суто на цифри, повинні бути спрямовані на життя наших людей. Першочергово зараз треба провести аналіз медреформи. Треба знати скільки у нас лікарів, лікарень, яка ситуація з летальністю. У нас немає статистики смертності – вона закрита. Хто зараз оцінює якість надання медичної допомоги?», – підкреслила Ольга Голубовська. 

Президент Всеукраїнської благодійної організації «Рада захисту прав та безпеки пацієнтів» Віктор Сердюк зазначив, що результати дослідження підтверджують: лікарі та пацієнти дедалі частіше стикаються з однаковими проблемами — недостатнім фінансуванням медицини, необхідністю власним коштом сплачувати частину лікування та погіршенням доступності медичної допомоги. Окрім того велика проблема -це кадровий дефіцит.

«Найбільше вразило у дослідженні – половина медиків не бачать позитиву і кадрових дефіцит. Наприклад, у лікарів фтизіатрів – середній вік за 60 років. Середній рік медсестер за 50, так вони ще хочуть працювати. Лікарі виснажені, вигорають. Якість медицини визначається якістю людей в медицині. Тобто потрібна загальна реформа професійної довіри – довіри до дій держави до дій НСЗУ», – зазначив Сердюк. 

За словами засновника соціологічної компанії "Active Group" Андрія Єременко, відтік кадрів, згідно дослідження, є головною проблемою медицини. 

«Головна проблема в медицини – відтік кадрів. Навіть руйнування інфраструктури не перевершили ці цифри. У нас країна зі старіючим населенням. Але лікарі також старіють, йдуть на пенсію це значить що нам треба все більше і більше лікарів. Але нових приходить набагато менше ніж йдуть», – наголосив Єременко. 

За даними дослідження, спостерігається суттєве зниження якості медичних послуг і значне ускладнення доступу до них. Частина респондентів прямо вказує на неможливість отримати допомогу вузьких спеціалістів або пройти необхідне лікування. Особливо критичною є ситуація для внутрішньо переміщених осіб: понад 84% опитаних ВПО вважають, що для них фактично доступною залишається лише первинна медична допомога.

Важливо також прямо назвати причини цієї кризи. Значна частина відповідальності лежить на Міністерстві охорони здоров'я. Відмова від системного та науково обґрунтованого підходу до управління, руйнування існуючих механізмів без створення повноцінної альтернативи призвели до того, що залишки системи були суттєво послаблені.

Сьогодні мова вже йде не лише про ефективність чи недоліки реформи, а про значно глибшу проблему — порушення базового права громадян на охорону здоров'я. Коли люди не можуть отримати необхідну допомогу, коли доступ до лікаря стає привілеєм, а не гарантією, держава втрачає одну зі своїх ключових функцій. І саме тому подолання цієї кризи має стати не питанням  політики, а питанням національної безпеки і соціальної справедливості.

автор — Віталій КУЛИК