Сьогодні разом з Анатолий Лазаренко відвідали селище Трьохізбенку, яка розташована безпосередньо на лінії розмежування. Їхав туди за одним, а довелося взяти участь у зборах мешканців селища і відповідати на жорсткі запитання поселян.
Трьохізбенців цікавили проблеми приземлені і водночас болючі. Наприклад, коли буде забезпечено перехід місцевих жителів через лінію розділення? На це питання має давати відповідь Трьохстороння контактна група у Мінську. Луганська обласна Військово-цивільна адміністрація кілька раз направляла в Київ пропозиції щодо облаштування переходу в Трьохізбенці.
Створення пункту переходу можливе тільки тоді, коли буде забезпечено режим безпеки і коли буде здійснюватися цілодобовий моніторинг ОБСЄ. Сьогодні міст через сіверський Донець зірваний (3 вересня 2014 р. терористи втретє підірвали міст і повністю його зруйнували).
В той час, як ми спілкувалися з громадою у клубі, з надвору було чутно гуркіт артилерійського обстрілу українських позицій, а представники самої СММ ОБСЄ перебували з нами в приміщенні і не реагували на обстріли.
Коли відновлять подачу газу до Трьохізбенки? Вже три роки в селищі не має газу. Частина газогону знаходиться на окупованій території. Потрібно шукати варіанти. Одна з альтернатив – котли на твердому паливі (пільгове установлення), підвезення вугілля та дрова.
Дивувало те, як швидко розпосюджуються чутки та несенітниці, в які місцеві люди починають некретично вірити.
Наприклад, у трьохізбенців є стійке переконання, що в зоні АТО існує градація за категоріями не тільки для військових (за рівнем загроз), а для цивільного населення і відображається це, навіть, у різниці тарифів на електрику.
Разом з головою військово-цивільної адміністрації Трьохізбенки Виталий Великонда та радником голови Луганської обласної Військово-цивільної адміністрації Віталій Шведов доводилося на пальцях розповідати, що це маячня.
Цікаво, що в селищі попри загальні критичні настрої ми зустріли потужну групу патріотично налаштованої громадськості.
