Я писав, що «новітні» політпроекти з'являться перед місцевими виборами і давав їх основні характеристики, як політ проекти антиістеблішментського типу чи антисистемні утворення.
Головне — бути не як інші партії.
Інакшість проявляється як в способі мобілізації та рекрутингові виборців і активу, так і в агітації, в виборі інструментарію та виконнанні базових функцій партій.
Деякі «нові» партії, на справді, будуть старими традиційними псевдопартіями. Одноразовими «солянками» під окремих популярних мерів. Після виборів вони існуватимуть лише як фракції в міських чи облрадах. Мова йде про «блок Кернеса», «партію Буряка», «перспективу Вілкула», «УДАР» Кличка, «Про-позицію» Філатова та ін.
Будуть й інші.
Наприклад, я покладаю невелике сподівання на «партії-коаліції» в окремих містах. Це коли 2 і більше груп укладають угоду й йдуть одним списком в міськраду чи атакують мера.
«Партії інстаграму» звертатимуться до сили та конфлікту, срач стане їх силою, фобії — їх знаменом, а буллінг — мобілізацією.
В цій ніші буде багато гравців. І це не лише «шаріки».
Ті ж, хто вирішив спробувати себе в образі партії-мережі (повторити успіх «Слуг»), будуть розчаровані.
Запит на такий тип політсуб'єкту згортається. Він зіграв свою роль. Тепер навіть СН перетворюється на типову традиційну українську партію (з бюрократією та освоєнням бюджетів).
Тому я не вірю в «Перемогу Пальчевського». Він як кандидат, шанси спойлернути має. А партія не злетить високо. Максимум — повтор «успіху» партій ГАК та Катеренчука, хто пам'ятає:)
Є ще одна ніша:) «партія ТікТоку». Хайп і антикорупційні сіські... якщо є шалені гроші і відсутня фантазія.
