У Києві 24 квітня 2026 року відбувся міжнародний експертний круглий стіл на тему «ПОВОЄННА АРХІТЕКТУРА ПІВДЕННОГО КАВКАЗУ: ПОЛІТИКА, БЕЗПЕКА, ЕНЕРГЕТИКА ТА ТРАНСПОРТ». Співорганізаторами заходу є Лабораторія протидії дезінформації КНЕУ, проєкт TransCaspianUA, Центр досліджень проблем громадянського суспільства за підтримки тренінгового центру Resources-Studio.
Експерти з України, Грузії, Азербайджану та Вірменії розглянули питання:
- Чи можливий сталий мир без зовнішнього гаранта? Після війни 2023 року та ліквідації невизнаного Нагірно-Карабахського утворення відносини між Азербайджаном та Вірменією залишаються врегульованими лише частково (делімітація кордонів, розблокування комунікацій, доля заручників і військовополонених). Чи здатні Баку та Єреван самостійно підтримувати мирний процес, чи регіону потрібен зовнішній гарант (ЄС, Туреччина, США, Китай)?
- Ідея «Зангезурського коридору» (пряме сполучення між Азербайджаном та Нахічеванню через територію Вірменії) залишається головним каменем спотикання. Які моделі транзиту можуть бути компромісними? Чи може «коридор» стати не джерелом напруги, а прецедентом для ширшої транспортної інтеграції Південного Кавказу з Центральною Азією та Європою (Серединний коридор)?
- Чи здатний Південний Кавказ уникнути долі «розмінної монети» у великій грі між Росією, Туреччиною, Іраном та Китаєм? Чи можлива для країн регіону багатовекторна політика, чи вони змушені будуть обирати одного домінуючого партнера? Як Україна, враховуючи свій досвід, може підтримати суверенний вибір держав Південного Кавказу?
Як зазначив завідувач Лабораторії протидії дезінформації КНЕУ Віталій КУЛИК, Південний Кавказ сьогодні перестає бути периферійним «замороженим» простором і перетворюється на активного суб'єкта глобальної політики. У регіоні конструюється якісно нова політична реальність, де старі правила гри, нав'язані зовнішніми центрами сили, втрачають чинність. Це означає перехід від реактивного існування до проактивного творення майбутнього, де військова сила, економіка та дипломатія працюють як єдиний механізм. За базовий сценарій ми беремо завершення бойових дій в Україні та Ірані та розгортання невоєнного протистояння. Нестабільний, холодний, але мир. Регіон характеризуватиметься дефіцитом безпекових інституцій, але водночас — профіцитом військової сили, а подекуди й відвертою мілітаризацією. Кожна країна регіону перетворюватиметься на «сталевого дикобраза» — надто колючу ціль для прямого нападу, але водночас надто вразливу для повноцінної довіри. У цих умовах відбувається відхід від регламентацій та міжнародного права як головних регуляторів — на перший план виходять узгодження інтересів та формування нових балансів сили. Ми фіксуємо виваженість гравців, усвідомлення небезпеки «перегнути палку» та небажання пускати глобальних гравців до себе на подвір'я.
Керівник проєкту TransCaspianUA Олександр БУРЯЧЕНКО вказав, що основна інтрига поліваріантного становлення нової інтеграційної та безпекової архітектури на Південному Кавказі залежатиме від результатів парламентських виборів у Вірменії. Попри те, що більшість соціологічних служб дають партії чинного прем'єр-міністра Вірменії Нікола Пашиняна перемогу, питання полягає в тому, чи буде цих голосів достатньо, щоб контролювати конституційну більшість у країні та не дати реваншу проросійським реваншистським силам.
За словами грузинського політичного експерта та автора каналу «Новини Кавказу» Гели ВАСАДЗЕ, варто також зважати на ті специфічні процеси, які відбуваються в Грузії. На сьогодні це держава-корпорація, де всі фінансові та управлінські потоки зведені в руках головного акціонера — олігарха Іванішвілі. На сьогодні в Грузії відбувається певна внутрішньополітична турбулентність, може відбутися заміна прем'єр-міністра. Офіційний Тбілісі вимушений зважати на зміну геополітичного контексту в регіоні. США вибудовують інституції, через які намагатимуться контролювати Транскаспійський транспортний коридор. TRIP — це не суто «Зангезурський коридор», а інструмент присутності США в геополітиці та логістиці Південного Кавказу.
Азербайджанський експерт з логістики та транспортної політики Рауф АГАМІРЗАЄВ (Rauf Agamirzayev) підтвердив тезу про те, що Кавказ суттєво посилив своє геостратегічне значення. Азербайджан за ці роки вибудував розгалужені транспортні шляхи, які поєднують його з Грузією, Іраном, Туреччиною, країнами Центральної Азії, та став гравцем на європейському ринку. «Серединний коридор» став не лише важливим для Азії та Європи, але й відбулися поставки муки до США, що збільшує вагу шляху. Проте архітектура Кавказу буде не повною без розблокування комунікацій з Вірменією. З 1007 км азербайджансько-вірменського кордону лише 12,9 км делімітовано. Не функціонують залізниці, автошляхи та трубопроводи. Баку підвів свої комунікації до кордону, натомість Вірменія поки не запустила зустрічний процес.
Директор Інституту дунайських досліджень Віталій БАРВІНЕНКО вказав, що Каспій вже став зоною військових дій ще до початку війни в Ірані. Саме з Каспію росіяни здійснюють повітряні атаки проти України. Тому безпека Великого Каспію залежить не лише від вирішення регіональних проблем. Повоєнна архітектура Південного Кавказу включає як відносини між Вірменією, Азербайджаном та Туреччиною, але й наслідки війни в Ірані та конфігурацію миру в Україні.
Вірменський експерт Давид СТЕПАНЯН вказав, що довгий час Нагірно-Карабахська проблема була «засувкою» на шляху повноцінної реалізації транзитного потенціалу Південного Кавказу. Тепер настає мир, і війна між Вірменією та Азербайджаном відходить у минуле. Виникають сприятливі обставини розблокувати регіон. Зокрема, значну роль у цьому може відіграти комунікаційний проєкт TRIP, який вигідний усім учасникам, окрім Росії та Ірану.
Українська медіаекспертка Наталія ІЩЕНКО розповіла про певну активність росіян з просування транспортних проєктів через окуповану Абхазію. Росія продовжує реалізацію планів щодо розширення та модернізації військово-морської бази в м. Очамчире, де вже функціонує інфраструктура для обслуговування патрульних суден прикордонної служби ФСБ. У жовтні 2023 року про ці наміри офіційно заявив тодішній «глава РА» А. Бжанія. Ця база має виконувати функцію часткового захисту залишків Чорноморського флоту РФ від ударів Сил оборони України. У липні 2024 року виявлено активне будівництво відповідної інфраструктури. Росія активно інвестує в дорожню інфраструктуру та логістику в Абхазії. За даними на 2026 рік, РФ продовжує фінансувати ремонт дорожніх об'єктів у регіоні. Є інформація про намагання певних груп у Москві просунути проєкт відновлення Воєнно-Сухумської дороги, що вже викликало негативну реакцію з грузинського боку. Воєнно-Сухумський тракт потрібен і для стратегічних цілей як запасний маршрут з Росії до Абхазії. До цих пір з Росії до Абхазії проходить єдиний сухопутний шлях — через Сочі (Краснодарський край РФ). Аналогічна ситуація і з Південною Осетією. Там планується будівництво запасного шляху через Мамісонську ущелину.
Попри це, як справедливо відзначив Рауф АГАМІРЗАЄВ, військове значення «абхазького коридору» після ймовірного підписання угоди між Баку та Єреваном, а також у контексті нової геополітичної реальності в регіоні втрачає сенс. Потоки вже перенаправилися. У випадку відновлення комунікації між Вірменією та Азербайджаном Абхазія залишиться на маргінесі.
За словами експерта Фонду Громадської Дипломатії Олександра ГНИДЮКА, коли ми говоримо про нову геополітичну архітектуру Південного Кавказу, варто згадати про особливу роль Туреччини у формуванні безпекових контурів на Кавказі. Фактично сьогодні тюркський альянс Баку та Анкари задає безпекову парадигму в регіоні, і до нього долучається й Пакистан.
Експерт з питань Центральної Азії та Південного Кавказу Антон ФІНЬКО виокремив кілька важливих трендів: вестернізація регіону (посилення впливу Заходу, зокрема США); тюркизація (домінуюча роль Туреччини та Азербайджану); істернізація (вхід у регіон азійських гравців, Китаю та Індії). Ці тренди неоднозначні для регіону. Кожен із них стикається з власними проблемами. США заходять на Кавказ через TRIP, це співпраця США з Вірменією у сфері озброєння та ядерної енергетики. Але Вашингтон сам знаходиться в хиткій позиції, присутня невпевненість у тому, чи зможе Трамп оплатити власні векселі.
Експерт проєкту TransCaspianUA Ілля СТУКАЛО запропонував наступні сценарії розвитку ситуації на Південному Кавказі:
- Перший сценарій передбачає збереження нинішньої логіки глибокої взаємної недовіри, за якої сторони трактують транспортне сполучення не як інструмент миру, а як інструмент потенційного примусу. У такій моделі Азербайджан продовжує наполягати на максимально безперешкодному і політично гарантованому доступі до Нахічевані, тоді як Вірменія бачить у цьому ризик поступового розмивання власного суверенного контролю над Зангезуром. Reuters у липні 2025 року фіксувало, що Баку не хоче, аби маршрут повністю контролювався лише Вірменією, побоюючись, що Єреван зможе легко обмежити або відкликати доступ. Саме це є ядром конфліктної логіки: кожна сторона виходить із припущення, що інша використає транспорт як важіль тиску.
- Сценарій компромісу: контроль Вірменії плюс інституційні гарантії для Азербайджану. Його суть полягає в поєднанні двох принципів: повного суверенітету і юрисдикції Вірменії над маршрутом з одного боку та надійних, юридично закріплених, міжнародно гарантованих умов транзиту для Азербайджану — з іншого. Саме така логіка значною мірою простежується в публічних формулюваннях вірменської сторони після Вашингтонської декларації 2025 року, де наголос робиться не на екстериторіальності, а на відкритті комунікацій на основі суверенітету та взаємної вигоди.
- Сценарій інтеграції: від двостороннього компромісу до нової регіональної логістики. Він передбачає, що розблокування маршруту між Азербайджаном і Нахічеванню перестане бути вузько двосторонньою суперечкою і стане частиною ширшої програми регіональної інтеграції. У такому випадку транспортна лінія через Сюнік розглядається не ізольовано, а як частина більшої архітектури комунікацій, що з'єднує Південний Кавказ із Туреччиною, Центральною Азією та Європою. Однак сценарій інтеграції можливий лише за однієї умови: якщо попередньо буде розв'язано фундаментальний конфлікт між суверенітетом і гарантіями доступу. Тобто інтеграція не може виникнути замість компромісу; вона може бути лише наступною фазою після компромісу.
Директорка громадської організації «Освічена ініціатива», представниця українського громадянського суспільства в діалогах ООН з питань жінок, молоді, миру та безпеки Анна ГАРУС наголосила, що трансформації на Південному Кавказі повинні ґрунтуватися на інклюзивній основі та залученні громадянського суспільства країн регіону до діалогу й формування довіри. Якщо раніше громадянським хабом для такої роботи була Грузія, то тепер усі активності міжнародних громадських інституцій у Тбілісі згорнуті, а нового місця для таких розмов не виникло. Цей дефіцит горизонтальних комунікацій ніхто не покриває. Як і відсутня проактивна роль українського громадянського суспільства в регіоні.
Політологиня та авторка програми «Діалоги» Олександра РЕШМЕДІЛОВА нагадала, що з 1 травня Казахстан припиняє транзит нафти через «Дружбу» до Європи. На травень транзит через «Атирау — Самара», далі нафтопровід «Дружба» й далі на завод Шведт відсутній. Це означатиме, що велика каспійська нафта потребуватиме збільшення альтернативних поставок через Південний Кавказ. Очевидно, що це трубопровід Баку — Тбілісі — Джейхан та інші. Потрібно розширити можливості транзиту нафти через Кавказ й інтенсифікувати транскаспійський проєкт.
Системний аналітик Олег ЧЕСЛАВСЬКИЙ вказав, що Зангезурський коридор – це не просто дорога між Баку і Нахічеванню. Це ланка, яка замикає Середній коридор: Китай – Казахстан – Каспій – Азербайджан – Грузія – Туреччина – ЄС. Обсяги перевезень через цей маршрут виросли з 0,8 до 4,5 мільйона тонн за 2021-2024 роки. До 2030 року партнери декларують потроєння пропускної здатності. Туреччина стала головним бенефіціаром нової архітектури. Залізниця Баку – Тбілісі – Карс, порти на Чорному морі, «Зелений енергетичний коридор» – експорт електроенергії з Центральної Азії через Каспій і Кавказ до ЄС. Анкара перетворилась на незамінний хаб між Каспієм і Європою, граючи одночасно в НАТО і в ШОС. Китай інвестує системно: товарообіг з Центральною Азією виріс з 70 до 95 мільярдів доларів за два роки. У квітні 2025-го Грузія передала будівництво порту в Анаклії китайським інвесторам. ШОС поглинає регіон тихо і без танків. Тут є важливий нюанс для тих, хто сприймає розширення ШОС виключно як перемогу над Росією. Азербайджан і Вірменія вже є «партнерами у діалозі» організації. Їхній повноцінний вступ – маркер, за яким варто стежити. З одного боку, це легалізація багатовекторності: право сидіти одночасно і за натівським, і за китайським столом. З іншого – партнери в ШОС стають менш передбачуваними у питаннях санкційної дисципліни. Вийти з-під одного патрона і зайти під іншого – це не стратегія суверенітету, це тактика виживання.
Політичний експерт Сергій МОРУГІН наголосив, що нам потрібно формувати українську політику для Південного Кавказу, чітко формулювати наші національні інтереси та стратегії щодо регіону та нової архітектури.
Користуючись нагодою, ведучий круглого столу, завідувач Лабораторії протидії дезінформації КНЕУ Віталій КУЛИК спільно з доцентом кафедри міжнародних відносин та суспільних комунікацій Чернівецького університету імені Юрія Федьковича Іваном ОСАДЦЕЮ та заступником директора Буковинського центру реконструкції та розвитку Ярославом БАСНЯКОМ анонсували проведення в Чернівцях 5 травня 2026 року круглого столу «ДУНАЙСЬКИЙ ДІАЛОГ УКРАЇНА — УГОРЩИНА„, присвяченого пошуку перезавантаження українсько-угорських відносин.
У роботі круглого столу «ПОВОЄННА АРХІТЕКТУРА ПІВДЕННОГО КАВКАЗУ: ПОЛІТИКА, БЕЗПЕКА, ЕНЕРГЕТИКА ТА ТРАНСПОРТ» також взяли участь доцентка кафедри політичних технологій КНЕУ Наталія ЧУБУР, доцентка кафедри політичних технологій КНЕУ Юлія ЛИСЕНКО, дослідниця Південного Кавказу Поліна П'ЯТНИЦЯ, дослідник регіону Деніз ГЕНЧ, експерт проєкту TransCaspianUA Олександр ПАСІКУН, фахівчиня Лабораторії протидії дезінформації КНЕУ Вікторія ДУБАС, представники українських урядових структур та дипломатичних кіл.
Особливу подяку організатори круглого столу висловлюють тренінговому центру Resources-Studio та його директору Андрію ЧЕВЕРДІ.
матеріали до круглого столу
Кулик В. «ПОВОЄННА АРХІТЕКТУРА ПІВДЕННОГО КАВКАЗУ»
Чеславський О. Монополія скінчилась: Москва втратила Кавказ, яким 30 років торгувала нестабільністю
Стукало І. СЦЕНАРІЇ РОЗВИТКУ СИТУАЦІЇ НА ПІВДЕННОМУ КАВКАЗІ
департамент стратегічних комунікацій ЦДПГС
