– Відставка Шойгу виявилася досить несподіваною. Навіть у навколокремлівських тусовках, у чатах, багато хто не вірив, що його приберуть. Чутки про його ослаблення ходили, особливо після арешту заступника міністра оборони – Тимура Іванова. Але більшість уважала, що Шойгу залишиться на своїй посаді як відповідальний за поразку. Якщо раніше він формував собі образ «фельдмаршала перемоги», то тепер уже ясно, що перемоги не буде. Але потрібна людина, яка розв'язала війну, на кого можна все повісити. Однак Путін мав інший план. Не символічно-психологічний, а більш – механістичний. Йому потрібна ефективність в «довгій війні».

- На прискорення відставки Шойгу вплинув і його публічний конфлікт з главою «Ростеху» Чемезовим. Шойгу та Чемезов обмінялися публічними заявами. При цьому «пастух» звинувавтив куратора росВПК в тому, що той затягує поставки нових зразків озброєння, інакше він був би вже давно в Києві... Але Чемезов не просто завпоматчасті, він наближений до Путіна. Це не «дурілка» для параду, а людина, яка входить в наближене коло. Поєднання зусиль Чемезова та керівника Росгвардії Золотова дало ефект. Путін підмахнув відставку Шойгу.

– Призначення на посаду голови МО Андрія Білоусова є досить цікавим кроком. Цивільна людина, яка ні дня не служила в армії, стає міністром оборони під час війни. Для нинішньої Росії це немислимо! Так, Шойгу, теж не служив, хоч мав відношення до МНС, є генералом, але він зрісся з апаратом. За 12 років «пастух» став синонімом росармії. А ось Білоусов – абсолютно цивільна людина. Дехто вважає, що він пов'язаний із ФСБ, але – ні. Він із досить відомої родини, його батько – один із розробників та теоретиків «косигінських реформ». Брат також економіст, захисник мобілізаційної економіки та учасник пропагандистських шоу.

І всі статті Білоусова спрямовані на формування автаркії, на важливість планової економіки. Він є одним із ідеологів створення авторкатичної моделі, замкнутих циклів, імпортозаміщення. І все це – із відповідними планами, розрахунками. Білоусов – це якесь втілення Держплану. І, коли путінський прес-секретар Пєсков говорить про необхідність вмонтувати військову економіку у загальну економіку, він якраз розкриває суть призначення міністром оборони саме Білоусова. Це про мобілізацію всієї економіки під потреби збройних сил, війни.

– Того, що було раніше – недостатньо. Система збоїла, Міноборони при Шойгу не так планувало власні потреби, скільки займалося освоєнням коштів. І в якийсь момент ці корупційні схеми, криза системи почали доходити до Путіна. Залишати далі Шойгу міністром оборони було недоцільно. І зроблено ставку на Білоусова, на військову економіку, на формування ланцюжків поставок не за принципом кумівства та «розпилу», а безпосередньо, через офіціоз, через урядові механізми. Крім того, новий міністр, швидше за все, почистить міністерство, не буде щадити шойгушні кадри.

– Те, що Шойгу замість Миколи Патрушева стане головою Ради безпеки виглядає як спроба показати, що він не «збитий льотчик», а просто переходить у новий центр ухвалення рішень". Взагалі, всі призначення останнього часу виглядають більше як перестановка меблів, а не спроба якісного ремонту. Система просто змінює місце розташування людей. Навряд чи Шойгу в Радбезі матиме вплив як Патрушев.

– Той самий Білоусов був членом уряду, де цілком міг виконувати ту саму роботу, що стане зараз, ставши головою Міноборони. Так, це вимагало б деяких позавідомчих, міжвідомчих узгоджень і комісій. Але йому могли надати статус віце-прем'єра з ВПК, наділити великими повноваженнями – і цього вистачило б. Однак система вимагала невеликого струсу. І її злегка труснули.

– Упевнений, що Миколі Патрушеву також знайдуть нову посаду. Тим більше, що його син Дмитро нещодавно став віце-прем'єром. Кар'єрне зростання, враховуючи, що раніше було міністром сільського господарства. А так нічого більше не змінилося. Усі залишилися на своїх місцях.

– Тепер цікаво, хто зайде заступниками до того ж Білоусова, куди посунуть Патрушева-старшого.

– Що стосується ролі Радбезу, я сумніваюся, що Шойгу звітуватимуть усі силовики, що він стане якимось координатором. По факту, Рада безпеки переходить в адміністрування особисто Путіна. Стаючи не інструментом генерації ідей, а більше виконавцем – як рада оборони при Сталіні, як така собі Ставка, яка не генерує, а просто займається виконанням ролі фюрера.