Від тоді як у ЗМІ були злиті так звані «протоколи Єрмака», де містився пункт про створення Консультативної ради в структурі політичної підгрупи ТКГ, більшість представників українського експертного співтовариства заявили свою принципову незгоду з тим, щоб надавати окупаційним адміністраціям статуса переговірника.
Складалося враження, що в нашій експертній спільноті утворився певний консенсус проти надмірної суб'єктизації бойовиків. І це добре.
Така консолідована реакція суспільства на відверто небезпечні ініціативи влади примусило українську переговорну группу в ТКГ зайняти вичікувальну позицію. Дехто, навіть, у цьому побачив «перемогу українського громадянського суспільства над ідеєю Консультативної ради». Але всі ці інфантильні сподівання не виправдалися.
На Банковій оговталися і пішли у наступ. По-перше, відповідь на петицію, про відкликання підписів під так званими «протоколами Єрмака» від 11.03.2020, чітко окреслює позицію Офісу президента: Консультативна рада має бути створена в найближчий час.
Більш того, як випливає з інтерв'ю міністра з питань реінтеграції Олексія Резнікова, вся критика ідеї створення Консультативної ради, сприймається людьми Єрмака як «інтриги політичних опонентів Зеленського, які бачать своєю метою лише обвалити рейтинг всенародно обраного президента».
Ми неодноразово писали про загрози, які несе в собі надання окупаційним адміністраціям суб'єктності в переговорах та перетворення їх на повноцінну переговорну сторону з врегулювання росйсько-українського конфлікту на Донбасі.
Тристороння контактна група має таку назву тому, що там представлені ТРИ сторони переговорів: Україна, Росія та ОБСЄ. Російські окупаційні адміністрації в ТКГ беруть участь як частина російського представництва. Це фіксує, принаймні для нас та принаймні на рівні самого цього формату, що стороною конфлікту є не фейкові «ЛНР» та «ДНР», а безпосередньо країна-агресор – Російська Федерація.
Відмова від такої конструкції переговорного процесу та її гібридизація, за рахунок введення нової складової у вигляді «Консультативної ради», – це перший рішучий крок в бік визнання стороною конфліту / переговорів бойовиків та прийняття російських вимог щодо врегулювання конфлікту.
Власне, такий погляд на проблему, ніби розділяється переважною частиною адекватних вітчизняних експертів. Але є одне «але».
Як нам стало відомо, в офісі міністра реінтеграції та на Банковій сьогодні вже формують списки учасників цієї Консультативної ради.
Звичайно влада намагається підібрати серед громадських експертів лояльних до себе медійних лідерів думок. Тих, хто буде без проблем, за окремий прайс, виправдовувати будь-які кроки команди Єрмака, спрямовані на «примирення та досягнення миру на Донбасі».
Проте, у цей список Єрмака прагнуть потрапити і деякі експерти, які позиціонують себе як «критки капітуляції».
Саме ці експерти зовсім нещодавно говорили публічно про «червоні лінії» та закликали суспільство мобілізуватися для недопущення капітуляції. Сьогодні ж вони готові до «конструктивної співпраці». З одного боку, вони пишуть гнівні тексти про ризики та пастки Консультативної ради, де засідатимуть представники Києва та окупаційних адміністрацій, а з іншого – вступають у «предметну розмову з офісом Єрмака».
Ми навмисно не хочемо називати прізвища колег, яких запрошують до Конрсультативної ради. В них є ще час зробити правильний вібір.
Сама участь в Консультативній раді, навіть у ролі критиків та опонентів лінії Єрмака, легітимізує саму ідею «прямих діалогів» між Києвом та окупаційними адміністраціями.
Єдиною правильною і принциповою позицією може лише публічний БОЙКОТ участі в таких структурах як Консультативна рада. Це і є наша, особиста, як для експертів, «червона лінія» через яку ми не маємо права переступити.
