Все ж президент Мадагаскару Андрі Радзуеліна, на тлі протестів та втрати підтримки у силовиків, втік з країни. Його було евакуйовано французьким військовим літаком 12 жовтня 2025 року, що підтвердило RFI. Революція Gen Z Madagascar схоже перемогла. Спробуємо трохи додати фактажу до причин повстання зумерів та доповнити текст — РЕВОЛЮЦІЇ ПОКОЛІННЯ Z: ТЕПЕР МАДАГАСКАР.

Макрон рятує Радзуеліна

Андрі Радзуеліна рятували французи. Сценарій був таким: упродовж минулого дня гелікоптер доправив президента Мадагаскару на острів Сент-Марі біля східного узбережжя, звідки він на французькому військовому літаку вилетів на Реюньйон, а потім разом із сім'єю відправився в інше місце. Ймовірним пунктом призначення називають Дубай.

Пізно ввечері 13.10 президент Республіки Мадагаскар Андрі Радзуеліна звернувся до малагасійського народу… але коменти під зверненням в фейсбуці закрив:) Андрі Радзуеліна стверджує, що перебуває «у безпечному місці» після замаху на «вбивство». Президент Мадагаскару не оголосив про свою відставку але закликає до «поваги до Конституції».

Операцію з порятунку Радзуеліна особисто санкціонував президент Франції Емманюель Макрон. Тим часом французька влада заявляє, що не втручається в кризу на Мадагаскарі жодним чином. Французькі військові сили в південній частині Індійського океану, розквартировані на Реюньйоні, не йтимуть далі – інтервенції на Великому острові не буде, підкреслюють вони.

Деякі протестанти стверджують, що порятунок Радзуеліна французьким спецназом був скоріш не жестом милосердя до магаласійського лідера, як втручанням Парижу з метою недопустити громадянської війни, яку Радзуеліна міг влаштувати.

Ввечері 13.10.2025 Рух Gen Z Madagascar опублікував реліз, де зазначав: «Наш рух не прагне захопити владу, але має право бути почутим та взятим до уваги при прийнятті рішень, що стосуються нашого майбутнього. Ми не підтримуємо жодного державного перевороту; ми вимагаємо законної відставки незаконного, нелегітимного президента, якого зрікся народ. Андрі Радзуеліна порушує Конституцію, якою він прикривається. Будучи громадянином Франції, він не може законно обіймати посаду президента згідно зі статтею 46. Його обрання у 2023 році, відзначене понад 53% абсентеїзму, не надає йому жодної демократичної легітимності. Ще гірше – він несе політичну та кримінальну відповідальність за криваві репресії, які призвели до загибелі понад 20 мирних громадян та поранення більше ніж 100 осіб. Наш опір – це акт громадянської непокори, фундаментальне право, визнане міжнародним правом. Ми не вимагаємо для себе жодних посад чи привілеїв від цього режиму: лише кінець корумпованої та насильницької системи».

 

Духи предків та корупція

Країна з 25 вересня потерпає через протести, спричинені відключенням води та електрики, які переросли в антиурядові виступи та вимоги до президента скласти повноваження.

Мадагаскар справді потребував ефективного врядування і режим Радзуеліна був не встані впоратися з соціально-економічними проблемами. За даними Всесвітнього банку, ВВП на душу населення за 1960-2020 роки скоротився на 45%, оскільки зростання економіки не встигає за демографією, а скромні досягнення в окремі періоди стабільності буквально «змиваються» політичними кризами. Якщо у 2012 році, у важкий період міжнародних санкцій та ізоляції, за межею бідності жили 72,5%, то до моменту переобрання Андрі Радзуеліни наприкінці 2023 року на другий термін — вже 78%.

Як зазначають експерти-африканісти, тропічні циклони, що «накривають» східне узбережжя країни 2-3 рази на рік, завдають масових лих та руйнувань і коштують щонайменше 1% ВВП щорічно; зокрема, чотири циклони у 2022 році «зрізали» споживання на душу населення на 30%.

Соціальна катастрофа від посухи на півдні Мадагаскару, у «червоній зоні», де уряд та органи правопорядку відсутні та фактично віддали ситуацію на відкуп НУО, причому з жахливим результатом. Регіон став «кладовищем гуманітарних ініціатив», там процвітає бандитизм та крадіжки худоби, які перекидаються на інші регіони та посилюються в роки кере (у періоди голодних років). Звідти тікають жителі, утворюючи напіваграрні передмістя навколо столиці.

Мадагаскар завжди відзначався слабкістю інститутів, які утворюють напівмафіозну, корумпований та непрозорий схематоз пов'язаних один з одним бюрократів і політиків. Також в країні відсутні будь-які дієві механізми і канали зворотного зв'язку між елітами та переважно бідним населенням, яке значною мірою атомізоване і не утворює яких-небудь альтернативних суспільних сил і структур, з якими захотілося б рахуватися. Власне тому програвали такі рухи як Wake Up у 2013 році.

Політичні партії та блоки часто оформлюються вже після виборів, а депутати парламенту працюють скоріше як клерки з реєстрації законопроектів, які спускаються від президента. Як наша «монобільшість» у ВР,)) Вони немають жодного зв'язку з виборцями. 

Тому в періоди соціальних криз владі немає на кого спертися, і через це вони майже завжди виявляються фатальними, а кожному новому уряду доводиться починати «з нуля» і винаходити велосипед – тобто хаотично та безсистемно складати програми і плани без уважного аналізу, обліку та вивчення досвіду попередників.

Самі малагасійці схильні пояснювати парадокс розвитку Мадагаскару певними соціокультурними установками, що обмежують розвиток у сільському господарстві, де зайнято до 70% населення, 90% якого – бідняки:

 

Аграрна катастрофа

Початок цієї історії називався «земельною реформою і запровадженням ринку землі» та датується 2005 р. — видача сертифікатів про власність на землю місцевим жителям на Мадагаскарі в умовах відсутності ефективних сильних правових інститутів. Це не дозволило цивілізовано і прозоро передати право власності на землю всьому населенню і захистити його, як було обіцяно.

Згідно доповіді міжнародної місії "Land grabbing in Madagascar: echoes and testimonies from the field — 2013", в кінцевому результаті земля Мадагаскару і всі його величезні ресурси потрапили до рук іноземних інвесторів, а громадяни країни залишилися дешевою робочою силою, що існує за межею бідності. На сьогодні Глобальний індекс голоду населення Мадагаскару перебуває у найбільш катастрофічному інтервалі.

18 листопада 2008 року газета The Financial Times розкрила інформацію про масштабну угоду, що обговорювалася між Daewoo Logistics та урядом Мадагаскару. Згідно з нею, південнокорейська компанія намагалася отримати доступ до щонайменше 1,3 мільйона гектарів землі для вирощування кукурудзи на експорт у свою країну, без повідомлення місцевих громад. Публікація цієї історії сприяла поваленню режиму Марка Раваломанана в 2009 році та привело Андрі Радзуеліна до влади.

Незважаючи на перемогу «революції 2009 року» уряд Радзуеліна фактично продовжив стиль управління свого попередника. В кінцевому результаті земля Мадагаскару і всі його величезні ресурси однаково потрапили до рук іноземних інвесторів, а громадяни країни залишилися дешевою робочою силою, що існує за межею бідності, і не в змозі купувати ті продукти, що вирощують на «своїй» землі.

Згідно з доповіддю OBS Mada за 2022 рік, 25% соціальних конфліктів у 22 регіонах Мадагаскару були пов'язані з землею. Захоплення земель державами або гірничодобувними компаніями позбавляє громади сільськогосподарських угідь, які вони обробляли роками, і знижує врожайність. Іноді сімейні суперечки щодо спадщини землі переростають у насильство та вбивства. Впливові бізнес-структури, що захоплюють землю, залишають позбавлені сім'ї без домівок. Відбір землі державою для будівництва суперечливої автомагістралі без попередження позбавляє фермерів їхньої власності, які безпорадно спостерігають, як рисові поля руйнуються без попередження та компенсації.

Так в 2023 році народ Фоконолона з острова Сакатія в регіоні Нусі-Бе (Мадагаскар) заявили про захоплення їх батьківських земель компанії Green Mada Land на умовах довгострокової оренди («bail emphytéotique") для будівництва готельного комплексу.

Інший приклад — конфлікт в регіоні Ігоромбе. В його основі також лежить заплутане питання землеволодіння, яке корениться в стійких шрамах французького колоніального правління. Компанія Tozzi Green, яка орендує землю у держави, стверджує, що її діяльність є законною. Проте для місцевих громад концепція власності набагато складніша. Політика колоніальної епохи забороняла більшості малагасійських громадян отримувати офіційні права власності на землю, що заклало багато суперечок, які продовжують підживлювати напруженість і сьогодні. Додає плутанини еволюційне використання землі Tozzi Green, який спочатку використовував її для вирощування енергетичної культури біопалива, перш ніж перейти на кукурудзу. Охорона ферм компанії агресивно відганяє від пасовиськ місцевих пастухів зебу (місцева скотина).

В березні 2025 року відбулася захоплення земель сільських комун на шляху будівництва шосе, що з'єднує Антананаріву та Туамасіну. У зверненні старійшин комуни Амбохіманга Рова йдеться, що "проект будівництва дороги не повинен бути синонімом жорстокої експропріації, відсутності продовольчої безпеки, знищення засобів до існування громадян або незворотної деградації природних екосистем. Він також зобов'язаний зберігати культурні об'єкти, такі як Амбохіманга Рова та навколишні історичні села".

Значно погіршило ситуацію прийняття закону про іноземні інвестиції від 2023 року. Він дозволив іноземним інвесторам та компаніям орендувати землю на 99 років і поновлювати такі угоди на правах емфітевзису, що фактично надає їм право власності на землю. За такого закону 80% малагасійців ризикують бути виселені зі своєї землі.

Цей закон критикується представниками громадянського суспільства, які розглядають його як товаризацію земельної спадщини Мадагаскару, позбавляючи таким чином громадян доступу до землі на кілька поколінь.

Захоплення земель місцевих громад під виглядом відкритого земельного ринку в Африці є поширеною практикою на континенті. У 2016 році організація GRAIN підрахувала 500 угод, що охоплюють 30 мільйонів гектарів у 70 країнах, причому половина угод припадає на Африку. Однак темп захоплення земель сповільнився, і багато великих проектів зазнали невдачі – вони збанкрутували, провалилися або були зупинені опором громад. Щоб уникнути соціального відторгнення, деякі інвестори переходять до більш розосереджених і тонких форм захоплення земель: контрактне землеробство, спеціальні економічні зони, агрополіси та інфраструктурні коридори. Але в будь-якому випадку концентрація землі посилюється.

Насильство та беззаконня лежать в основі багатьох таких угод. У 2016 році Міжнародний кримінальний суд розширив свій мандат, включивши до нього захоплення земель як "злочин проти людяності", який тепер переслідуватиметься. У 2017 році організація Global Witness зафіксувала рекордну кількість вбитих захисників землі, зазначивши, що головною причиною є агробізнес.

Вам це все нічого не нагадує?

 

автор — Віталій КУЛИК, політолог